Не хочу в армію

[posterrr]

 Зараза, наступного тижня доведеться пропадати на кончєних зборах. Тиждень тупо вбитого часу, до того ж серйозна загроза не попасти на виступ Dance Party! Dahce! Dance! Добре хоч морози послабшали, не пообморожую собі нічого. Хоча на полігоні все-одно буде зимно. Минулого разу при нульовій температурі руки за дві хвилини, поки я стріляв, мало не повідпадали. Хай вже краще трохи морозу, але щоб сухо і без вітру. Взагалі, на минулі стрільби такий глум був! Вийшли ми вже на вихідний рубіж. Обмундировані і споряджені по повній. Каска, бронежилет поверх бушлату. А нам "гази" кажуть. Давай одягати протигаза, а руки в бушлаті й бронежилеті догори майже не підіймаються! І голова, щоб запірнути в протигаз, теж не опускається! До маківки іще якось дотягуюсь, але нормально повністю одягти протигаза аж до потилиці не виходить! Врешті таки якось закочую його собі на голову. Поки я з ним вовтузився, то нахукав у середину, і скельця у протигазі всенькі запотіли. Ніфіга не видно! Притискаю скельце до обличчя і так-сяк протираю його зсередини власним заплющеним оком. Видимість розпливчата, але хоч бачу напрямок куди йти, і де мені лягати стріляти. Підіймають ближні мішені. Чогось вони замість людського силуєту на повний зріст здаються розмитими плямами. Та іще й одночасно можу бачити або... гмм... "мішень", або мушку. Разом ніяк не виходить. Стріляю десь в напрямку своєї плями. Перевіряючий каже "пєрвий папал!". Дивно, та пляма, у яку я цілив, так і лишилась на місці.  Випадковість?.. Підіймають дальні мішені. Пробую прицілитись. Перевіряючий знов каже "пєрвий папал", а я ще ж навіть не стріляв!!! Мабуть то інструктор щось тупить. Стріляю по якійсь із плям.  "Я ж сказал - пєрвий папал!" каже мені перевіряючий. Круто, то виходить хтось по моїйм мішеням шмаляє! І як це той хтось примудряється влучати, якщо навіть не може визначити із чотирьох мішеней свою? Далі підняли останні мішені - кулеметний розрахунок. Я їх взагалі не бачив, зрозумів, що їх підняли лише по тому, що решта почали стріляти. Тож просто вистрілюю свої патрони десь прямо в поле. Цього разу дива не сталось і ніхто мою мішень не завалив. Та й взагалі ніхто нікуди не попав, а я із своєї четвірки виявився кращим снайпером! Трапляються ж дива!
 Але я все-одно ладен проміняти таке "диво" на концерт Dance Party! Dahce! Dance! Є бажаючі?

Comments

[turdusbird.livejournal.com]

А нафіга воно тобі.?

[posterrr.livejournal.com]

Нафіга мені армія, чи нафіга мені концерт Dance Party! Dahce! Dance!? Перше - то моя робота. А друге - мені подобається. Непогано було б під них відірватися:)

[turdusbird.livejournal.com]

я мав на увазі перше. А що ти там робиш, на тій роботі?

[posterrr.livejournal.com]

Родіну защіщяю:)
Якщо чесно, то коли немає маразмів, то мені навіть подобається. Чудовий колектив. Зв'язок та техніка мені завжди подобались.
До того ж, армія суттєво змінила мій світогляд. В школі то я був зашуганим сором'язливим ботаном:)
А придурки-начальники усюди трапляються. Просто в армії начальників більше:)

[una-guajira.livejournal.com]

Ну що тут сказати? )))
Бажаю не змерзнути і таки потрапити на концерт!

[posterrr.livejournal.com]

Ну, вже мерзнути не буду (майже) :)) А з концетром, схоже, пролітаю...