Хроніки хроніка

Я открою вам несколько ветхозаветных таин:
К братской любви громче всех призывает Каин.
У кого есть познания - тот будет изгнан из Рая.
А изведать блаженство возможно лишь только страдая.



Я открою вам несколько ветхозаветных истин:
Правда скрывается где-то меж фиговых листьев.
За разговоры Осла Валаама впрягают в ярмо.
Манна Небесная - это, всего лишь, продукт ГМО.
( Read more... )

До свиданья, Зима… Знаешь, сегодня впервые
Я не в силах расстаться с тобой, не желаю тебя отпускать.
Задержись на мгновенье. Присядем. Чего-нибудь выпьем.
Помолчим. Поболтаем. И будем с тобой вспоминать

проведенные наши с тобою три общие месяца,
Как мы за руки взявшись гуляли заснеженным парком,
Согревались глинтвейном на лавочках прямо из термоса,
И хоть были легко мы одеты, но было нам жарко.

Как встречались с тобой преимущественно ночами,
Рисовали пальцем на стёклах замёрзших картинки,
Фехтовали сосульками, словно джедаевскими мечами…
Как ты строила глазки своими искристыми льдинками,

Приглашала меня снегопадом кружить белый танец,
Сбивши с толку и с ног гололёдом валила на снег…
Ты игриво щипала меня морозами за нос, -
Я как мальчик смущался и поэтому густо краснел…

Как рассорившись по пустякам избегали друг друга.
Ты оставшись одна истеря заходилась метелью,
Материла меня, посылая проклятия-вьюги,
А на утро, раскаявшись, горько рыдала капелью.

Как ресницы заплаканных глаз подведя густо инеем,
Возвращалась ко мне, и словно ни в чем не бывало
Мы искали вдвоём в этом городе уединения
Завернувшись в туман ото всех, как в огромное одеяло…

Извини, но теперь разлучает нас стерва-весна,
Так что время прощаться (хоть прощаться мне тяжело):
До свиданья, Зима! Хоть была ты ко мне холодна,
Только мне, почему-то, было с тобою тепло.




( 17 зимних фото на память )

Я ж наче нікого не зачіпав,
сумирно гуляв по вулицях міста.
Аж тут підвалило два чувака,
чи то свідки єгови, чи може баптисти

і кажуть: "В тебе є кілька вільних хвилин?
Скажи нам, будь ласка, ти віриш у Бога?
Тобто як це не віриш? Тобто як оце "Ні"?
Як же ти можеш жити без Нього?"

"Подивися навколо, - каже старший із них, -
Адже Бог створив все, що існує!
Нашу землю, людей, рослин і тварин!"
а молодший додав: "Алілуя!"

Дістають вони з сумки купу газет,
якісь там брошури, Сторожову Вежу.
"Читай! Тут написано від "А" до "Зет":
Бог - є! Він нас любить безмежно!

Бог любить усіх, на цій грішній планеті!
І хоч ти не віриш у нього, мій друже,
але я скажу тобі по секрету,
бо ти, блядь, насправді мені небайдужий:

Знай, я кажу тобі без понтів,
тому слухай уважно мене, підарас, -
Ісус любить тебе, як би ти того не хотів.
Так само зрештою, як він любить кожного з нас.

Тож кожному, хто впустить Бога у серце,
навіть якщо не бував на причасті,
але відвідає наші штундистські лекції
я обіцяю - загробне щастя!"..

... А потім вони пішли далі удвох
і старший, як думав, що я вже не чую,
сказав: "Бережи тебе Бог, щоб ти здох!"
А молодший сказав: "Алілуя!"

...

IRA

Скоро я зрозумію, що все це не гра,
Мене почнуть турбувати загоєні рани,
Тоді я вступлю до загонів IRA,
Встану в щільні ряди партизанів.

І серед решти ірландських повстанців
Буду щодня готуватись до бою,
А потім щоночі у темній землянці
Маритиму, моє сонце, тобою.

Готуючись до заступання у варту,
Ладнаючи сумку із протигазом,
Я буду тихо про себе співати
Пісню, яку ми придумали разом.

Стискаючи міцно свій автомат,
Тамуючи марно стук свого серця
Я пригадаю твій аромат
Польових квітів, терпкий наче спеції.

Клеячи агітаційні плакати
На стіни будинків сплячого міста
Побачу, як ти будеш усміхатись
Ліхтарною посмішкою-намистом.

Складаючи плани майбутніх терактів
У когось на конспіративній квартирі,
Побачу, що позначки цілей на карті
Як родимки на твоїй атласній шкірі.

Пускаючи під укіс паротяг,
Чи зводячи таймер на бомбі із радієм
Заприсягнуся покласти життя
Заради щастя твого, Ірландіє!

Заради бездонних карих озер,
В яких тонуть сотні північних зірок
Я буду залазити у БТР,
Дивитись в приціл й натискати курок.

Заради русого шовку трави,
Що падає на твої пагорби-груди
Копатиму протипіхотні рови
Та інші фортифікаційні споруди.

Я ладен кинутись на амбразуру
Або підірватися якось на міні,
Чи в стінах Мі-6 терпіти тортури
Заради тебе… Ти в мене єдина!

Я вот тут подумал, а выложу ка в ЖЖ свой старенький институтский рассказик. Вряд ли его кто-то поймет и оценит кроме моих однокурсников (а таких среди жж-юзеров замечено не было), разве что другим военным, оттоптавшим пару парадов, понравится. Во всяком случае, пускай рассказик полежит под катом, хотя бы в качестве резервной копии. Я ж никого насильно читать не заставляю, а даже наоборот, честно предупреждаю: все и всё описанное в рассказе основано на реальных событиях.

( читать РАКЕТУ )

А давно я щось нічого свого римованого не постив. Нє, два рядочки із римою не рахуються, я щось більш глобальне маю на увазі. Тому, щоб заспокоїти нерви після попереднього запису, накалякаю трошки лірики

Ангелу 

Вводжу Angel, пробіл,
три, п'ять, дев'ять і шість,
неслухняними пальцями б'ючи по клаві.
Чомусь знову хвилююся.
Здрастуй... Привіт...
Як ти там, моя люба? Як твої справи?..

В голові каша. А я так хотів
всього стільки розповісти тобі,
про усе тобі розказати.
Але зависаю... Я просто боюсь,
що тобі все це буде однаково,
на усе це буде начхати...

А я, мов придурок, знову всю ніч,
писав тобі вірші,
підписував листівку замість того, щоб спати.
Хоча й добре знаю - даремно все це,
ти знов будеш морозитись,
або й справді не будеш нічого читати.

Та що там казати, тобі ж взападло
відповісти на смс'ку
або сказати "Алло" мені в трубку.
Ти холодна стіна. Тобі все одно
на мої душевні страждання,
на мої переживання і муки...

Я знесилився. Мав би давно
тебе зненавИдіти, плюнути,
кудись тобі якнайдалі послати,
проклинати, забути... Дивно, але
моїм ти стала наркотиком,
без тебе мене починає ламати.

Я став наче зомбі. Заліз в інтернет
в сотий раз милуватись тобою,
дивитись твої чарівні фотографії.
Вже вивчив напам'ять із твоїх анкет
всі твої інтереси і мрії,
усі твої сторінки біографії.

Ти серця мого розгадала секрет.
Без дозволу увійшла мені в душу,
підібравши до неї пароля,
й залишила шрамами свОє ім'я...
Ти часточка мого хворого серця.
Моя манія ти. Моя ДОля.

P.S. Цифри у ніку змінені, так що коли комусь сильно кортить дізнатися, для кого власне все це писалось, то можете починати підбирати інші варіанти, гарантованно, що за 999 спроб у вас вийде;)

Эй на небе! Вы в своей канцелярии совсем охренели?!
А ну выключте кран, а то ливни текут уже скоро неделю!
И если вы дальше будете поставлять нам такую дрянную погоду,
Я пожалуюсь в водоканал - с вас сдерут по двойному тарифу за воду!

Нарешті відпочиваю
З горнятком чорного чаю,
Клавіатурою, мишею,
Опівнічною тишею.
Під мерехтіння екрану
Впадаю злегка в нірвану,
Яку час від часу порушують
Добряче вмазані ПеТеУшники
Своїм п'яним сміхом та криками
Якраз десь під нашими вікнами...

...Хмм, чверть години не чутно їх вже.
Друга ночі. Час тікати з ЖЖ...

Не могу дождаться нашей завтрашней встречи,
Ведь я по тебе ужасно сокучился.
Кажется, что не видел тебя цЕлую вечность.
Иссох без тебя, истосковался, измучился.

Но завтра вечером я увижусь с тобой.
Ты божественной будешь в лучах заката.
К тебе с дрожью и трепетом протяну ладонь,
Моя хрупкая обворожительная зарплата.