Хроніки хроніка

Не встигли ми ще оговтатись від полярного сяйва, що на днях радувало собою ледь не половину земної кулі включно із Україною, як небо подарувало нам нове світлове дійство - затемнення сонця!


І хоча синоптики лякали нас суцільною хмарністю, та на наше щастя гідрометеоцентр вкотре дав неточний прогноз, і крізь "вікна" у хмарах можна було спостерігати за проходженням місяця перед сонячним диском.

( +5 фото )

5.

І наостанок - смайлик із різних фаз сьогоднішнього затемнення.
Гарного усім настрою! Частіше дивіться у небо! :)

Нарешті це здійснилось! Команда "TOST" із спортивного Що? Де? Коли?, у якій мені випала нагода грати, здобула перше місце у фінальній грі літнього чемпіонату Клубу Інтелектульного Товариства "Баюн".
Ми таки здобули "Кота Баюна"!

Усі подробиці - через кілька днів. А зараз я поспішаю на вокзал. Бувайте! ;)

На попутках и зайцем в трамвайных вагонах
Сквозь дожди и туман возвращаюсь назад.
С гигабайтами фото в тревел-альбомах,
В старом френче тяжелом от новых наград.

Прислонившись к стеклу головой засыпаю.
Вижу сны о недавно прожитых днях:
Километры дорог без начала и края,
И пьянящие ночи в кубле у огня...

Но трамвайный звонок оборвет сновиденья,
Словно крики дневальных во время подъёма.
Потянувшись до хруста слезаю с сиденья...
Что ж - моя остановка... Я - дома...

( почти три месяца фотографий )

Согласен, что это банально, шаблонно
И предсказуемо с самого старта.
Пускай я зануда и всё что угодно...
Но всё таки: Девочки, с 8-м Марта!

Наконец-то я дождался - моя любимая группа таки добралась до Винницы. И не беда, что выступление было акустическим в составе одного лишь Андрея Грейчайника, и не беда, что закончилось все непозволительно рано - все-равно это было божественно!



Неси мне свет

Навсегда останься в моей памяти
На потом останься...на когда нибудь
Яркой вспышкой...тусклым бликом...чем нибудь
Ты прости, что отвлекаю...Знаю занята.
Но, когда освободишься, ты напишешь мне?
Все о том же...что ты..где ты..с кем и как?
Обязательно напомни мне, что я дурак
Погубил свой кофе на большом огне.

Будет время напиши мне как прошел твой день
Ври о том, что надоело все..и все не так..
Полумуж который постоянно хочет fuck
И не понимает, что тебе с похмелья лень.
Много задает вопросов? Не ищи ответ.
В гости заходи...есть чай и тапочки.
Только по дороге купишь лампочку???
Без тебя темно..неси мне свет.

( плюс парочка фотографий и текстов песен )

Ура! Я таки дождался праздника на своей улице!
Вчера Винницу радовал концертом несравненный Сергей Бабкин. Причем он не просто так выступал в нашем городе, а под мои крики, вопли, и ритмичное потрясывание хайером.



В общем, под катом будет несколько фотографий с концерта, много восторга и ложка дегтя ворчания по поводу организации этого чудесного, в целом, праздника.
( Тук-Тук )

Ахтунг! Ахтунг! Срочно всем бежать по газетным киоскам-раскладкам и требовать журнал Фокус.Красивая Страна. С сегодняшнего дня он должен выехать из ворот типографии и осесть на прилавках.

Выпуск посвящен 12-ти городам Украины, где можно здорово провести викэнд.
Среди них и Винница, о которой написано много чего интересного - я это точно знаю, потому как это моих рук дело:))

Так что не зеваем, а покупаем. Первым трем купившим могу совершенно на шару оставить автограф:)))

UPD: Кстати, про Полтаву тоже очень-очень интересно пишут:))
А "звйёздные гиды" - только место в журнале зря занимают. В топку звезд и минус верстальщикам, которые им столько журнальной площади уделили.

Ну и официальная часть, от именни главреда этого чудесного издания:

Originally posted by waterslonique at Красивая страна №20. «120 идей для уик-энда в Украине. Новые открытия в старых городах»

Да-да-да, у меня юбилейная запись в ЖЖ:)

А давно я не писал ничего такого дневникового, Ну, что бы пожаловаться, как вокруг все хреново, что меня никто не любит, или, в лучшем случае, тыцнуть свою фотографию и сказать "какой хороший день, вот посмотрите, каким я был прошлым летом".

В общем, кошмар и безобразие, исправляюсь, этот пост будет дыбровым.

Итак, камрады, у меня две новости. Одна хорошая и приятная, а вторая - вообще чумовая!
Новость номер один - набрел в стоке вот на такие кожаные мокасины моего редкостного размера ноги 39 с половиной. За всю эту радость запросили всего 165 гривен, наверное расценки были как на детскую обувь. Пришлось хватать, несмотря на несезон. А то обуют в мои мокасины какого-нибудь восьмиклассника, в чем мне потом осенью ходить? В калошах на босу пятку?

Но это все ерунда, по сравнению со второй новостью. Шнурки у мокасин оказались тоже из натуральной кожи сделанными. И я этими шнурками смог реанимировать старый DVD-диск, заполировав ими царапины за неимением пасти ГОИ! Так что теперь я не только с мокасинами, но еще и с пятым сезоном Футурамы в украинском дубляже! Вот так вот!



Это просто праздник какой-то! Пам-парам-пам!

Отакої! Вкотре прогавив знаменну дату. Ну така вже у мене звичка забувати про чужі дні народження, дні ангела, й тому подібні ювілеї. Ага, друзі матюкаються, коли я їх не вітаю і наводять порчу.

Ну та до друзів я потім можу хоч пляшкою придобритись і т.п., але тепер я пропустив день народження власного фотоапарата. Всього на один день, але таки прогавив - я невиправний.

Отож, вчора був рівно рік, як я забрав із служби доставки свій Fujifilm S1500. Ага, мильниця, не ведіться на її розміри, що вона така здорова. Начебто і без жодних видатних характеристик, хіба що оптичний зум 12-кратний, ну та і це тепер не новина, але ж як приємно ним фотографувати. Для порівняння: раніше в мене вже була звичайнісінька цифрова мильниця UFO, якою я за чотири років зробив десь близько 4-х тисяч кадрів. Тепер же, усього за рік я назнімав Фуджиком понад 12 тисяч знімків! Як то кажуть, "відчуйте різницю".

Звісно, кількості знімків посприяло те, що впродовж року я досить часто їздив різними містами й краями. Окрім звичних Рівного й Вінниці були ще й Київ, Полтава, Кременець, Дубно, Острог, Тараканів, Меджибіж, Летичів, Тайкури, Клевань... З іншого боку, певною мірою саме через фотоапарат та власне бажання фотографувати я й навідався до тих місць, інакше й надалі сидів би вдома чи цмулив пиво в генделиках.

За цей рік Фуджик став мені справжнім другом. Хоча я й гепав його кілька разів по підлозі (нічаянно), аж від нього відлітали пластмасові защіпки акумуляторного відсіку і захисний тубус навколо об'єктива. Але Фудж тримається справжнім козаком, жодного разу мене не підводив й надалі продовжує радувати гарними фотознімками (два биті пікселі - не в счьот).

Тепер без свого фотіка я й носа надвір не потикаю. Ну бо раптом щось цікаве буде, треба ж його обов'язково сфотографувати. А заодно й від хуліганів за крайньої потреби можна буде Фуджиком відмахуватись. Він бо важкий твердий і майже протиударний.

Тому вшаную фотографічні здібності свого Фуджа низкою світлин. Спершу моя з ним спільна фотографія. Решта знімків - під катом.



( Read more... )