Хроніки хроніка

Цікаво, а чи багато людей їздили до Хмельницького в туристичних цілях? Є підозра, що таких сміливців насправді зовсім мало. Але я вирішив не дослухатись до громадської думки та вибрався то сусіднього обласного центру на пошуки пам'яток. І жодного разу про це не пошкодував!

Звісно ж, колишньому Плоскирову/Проскурову в архітектурному плані далеко до сусіднього Кам'янця, але на день неспішної прогулянки цікавинок вистачає. Щоправда сьогодні детальної розповіді про місто не чекайте. Будуть лише деякі міські замальовки, а саме — деталі, які чимось мене зачепили.


В якості заголовної картинки поставлю фото пам'ятника "Віра, Надія, Любов", що знаходиться в самісінькому центрі міста. Далі місця зйомки будуть менш впізнаваними ;)

( +45 деталей Хмельницького )

Весна - час відновлення подорожей після довгої зимової сплячки. І поки кияни масово покидають своє місто задля мандрівок країною, а "понаєхавші" розпорошуються відпочивати по домівках, ми навідаємось до столиці та поглянемо на неї без гамору та метушні.


Все ж таки Київ - навдивовижу красиве місто. Більш того, він може бути й затишним!. Ну як таке місто можна не любити?

( +20 фото )

Поїздка до Черкас виявилась доволі спонтанною. Наша "молодіжка" з футболу почала показувати цікаву та змістовну гру, вийшла із групи та стала всерйоз претендувати на вихід до Євро-15. Для цього потрібно було в двоматчевому протистоянні обігрувати збірну Німеччини.

Звісно ж, бундестім - то надзвичайно сильний суперник. Але в іграх із грандами нашим футболістам як ніколи потрібна допомога вболівальників! Тож rus_gol подав ідею гайнути в Черкаси (де мав відбутися матч) та підтримати наших. Заодно ще й in_vin набився третім у подорож, коли взнав, що ми з пересадкою через Жмеринку поїдемо, бо ж дуже хотів пофотографувати відреставрований тамтешній вокзал.

Отже:
квитки замовляєм на матч в haidamac'а,
за що йому величезна подяка (бо ж квитки на цей матч через інтернет не продавались),
купуєм сусідні плацкарти у касах
та їдем разом на футбол у Черкаси!


Дорогою граємо в морський бій прямо на японських кросвордах, загадуємо одне одному персонажів в акінатора... Зрештою, просто намагаємось заснути й бодай трохи відіспатись, бо ж в Черкаси наш поїзд приїжджає ще поночі, а потім на нас чекає насичена культурна програма, а саме: зустріч світанку над Дніпром, день знайомства із містом та найголовніше - матч молодіжних збірних України ти Німеччини!

Виспатись перед Черкасами нам так і не вдалося, ну та нічого - "зарядимось" енергією від сходу сонця над Дніпром! Тож уперед - знайомитись із містом!

( 43 кадри ранкових Черкас )

Випало мені трохи часу повештатись вечірнім Києвом. Традиційно - із фотоапаратом. І традиційно - без штативу.
Та на моє щастя, в столиці насипало купу снігу, який старанно відзеркалював ліхтарне світло, створюючи більш-менш сприйнятні умови для зйомки з рук. Тож мені таки вдалось наклацати кільканадцять нічних мильних фото :)

1.

Отож, розпочинаємо нашу прогулянку від вокзалу. Надворі якраз сутеніє, і труби Третьої ТЕЦ зафарбовують небо яскравими бузковими кольорами....

( + 19 кадрів )

Взагалі-то, я зовсім не збирався їхати до Клевані - я мав намір навідатись до Луцька.
Хоча ні - до Луцька я спершу також не планував їхати. Але так вийшло, що здавши вранці аналізи на медкомісію у мене весь день виявився вільним, тож я й вирішив гайнути до сусіднього обл.центру задля культурної прогулянки.

Та завдяки обставинам мені ще випала нагода спинитися на півгодинки у Клевані. Добре, що вона якраз на луцькій трасі знаходиться.


Отож, сьогодні поговоримо про архітектурні принади Клевані та завіконні пейзажі з тієї мандрівки. А про Луцьк напишу якось іншим разом.

( Клевань у 41 кадрі )

Продовжуємо нашу віртуальну мандрівку Вінниччиною дев'ятнадцятого століття (а точніше протягом 1871 - 1874 років). Як завжди, скласти уявлення про тогочасні краєвиди допоможуть акварелі Наполеона Орди.
Раніше ми вже мали змогу ознайомитись із краєвидами північної Вінниччини, а також південного-заходу області.

Цього разу на нас чекає подорож східною та південно-східною частиною Вінницької області, а саме: Іллінецьким, Немирівським, Тульчинським, Томашпільським, Ямпільським, Крижопільським, Піщанським, Тростянецьким, Бершадським і Теплицьким районами.
Отож, вирушаємо в подорож!

Задля зручності орієнтування на місцевості, пропоную користуватися інтерактивними картами із зазначеними населеними пунктами:
- карта Google (із прив'язкою до місцевості акварелей Наполеона Орди)
- карта Яндекс

На нас чекають 33 малюнки Наполеона Орди із 26 мальовничих місцин Вінниччини
( Перелік населених пунктів за районами )
Вкотре нагадую, що усі зображення взято із сайту Національного музею у Кракові

Але годі вже базікати - час вирушати у мандри. А розпочне нашу подорож
Іллінецький район:
1.

Дашів - вигляд з ріки Соб на палац Ржевуських. (Daszów. Pałac Rzewuskich - widok od rzeki Sob)
( +32 малюнки Вінниччини )

Скульптуры - словно живые существа: возникают из ниоткуда и исчезают в никуда, перебегают с одного места на другое и даже меняют свою внешность.

В связи с такой ихней подвижностью, сделать "перепись" скульптур становится практически невозможным - все время кого-то проморгаешь, или посчитаешь дважды. Поэтому нужно ловить мгновенье за хвост, и фотографировать скульптуру, как только её увидишь. А потом, придя домой к интернету, можно уже искать описание заснятого вида в википедиях, сверяя внешность по своему снимку :)


Данный пост никоим образом не претендует на полный перечень всех столичных скульптур и скульптурок. Здесь просто собраны оригинальные современные статуи, которые попались мне на глаза, и о которых я не упомянул в первой части.

( Поехали! (37 фото) )

Меджибож - одно из наиболее удивительных местечек, в которых мне довелось побывать. Казалось бы, что может быть интересного в этом богом забытом пгт? Ну ладно, замок там действительно хороший, и довольно известный в национальных масштабах. Но что ещё может быть выдающегося в полуторатысячном поселке?

Как оказалось, Меджибожу есть чем удивлять туристов. Шутка ли - я уже трижды бывал в этом чудном месте, и каждый раз находил для себя что-нибудь новое и чрезвычайно интересное. Более того - придется возвращаться сюда и в четвертый раз, чтобы ознакомиться с замком Ракочи! Да-да, в Меджибоже не один, а два замка! И не удивлюсь, если вскорости там откроют еще и третий :)


Впрочем, не буду затягивать предисловие - приглашаю вместе осмотреть историческое наследие Меджибожа: святыни иудеев и мусульман, католиков и православных, памятники советских и постсоветских времен и, конечно же, природные красоты Подолья.

( Меджибож в 52 кадрах )

Останнім часом якось стало модним казати "я не люблю Київ". Мовляв там забагато людей, машин та поверхів, скрізь галас і метушня, й взагалі не кавайняшно.
І хоча мені самому Київ завжди був до вподоби, але тепер я таки піддався настроям натовпу, і поглянув на столицю в іншому ракурсі - згори вниз... Трішки зверхньо :)


Тож я вживаюся в роль гірського барана та стрибаю весняними вершинами київських гір - Дитинки, Клинця, Уздихальниці та Замкової гори. І, само-собою, не забуваю клацати навсібіч фотоапаратом.

( +20 кадрів )

Кто перебегал в столице надземным переходом от Южного вокзала к "Киеву-Пассажирскому", наверняка обращал внимание на скопление раритетных паровозов и прочих локомотивов у крайней 14-й платформы.

Так вот - вся эта железнодорожная техника не просто так себе там стоит, а является экспонатами Киевского музея исторического подвижного состава.
Экспозиция пока что небольшая, зато душевная, и очень даже интересная. Идеальный способ скоротать часок между пересадками с поезда на поезд, или же просто занять время прибыв в столицу.



Собственно, я тоже посетил этот железнодорожный музей коротая время между утренним поездом и церемонией награждения от Wiki Love Monuments, чем остался очень доволен.

Отчет из музея - под катом :)
( музейная ж/д техника в 52 кадрах )