Трошки лірики

[posterrr]

Наводив лад в одному із старих блокнотів і натрапив на напівзабутого ліричного вірша. Дівчатам таке має сподобатись, тому передруковую його до ЖЖ без змін та майже повністю:



Втомилося сонце за день, позіхає
І за горизонтом повільно зникає.
Півнеба згорає в останнім промінні
Червоному як твої губи чарівні.

В густих темних сутінках місто втопає.
Будинки і вулиці ніч заливає.
Ці сутінки ніжні, мені так здалося,
Густі й шовковисті як твОє волосся.

Маршрутки й тролейбуси фари вмикають.
Вітрини горять. Ліхтарі оживають
І світять крізь морок бузкової ночі
Неначе блискучі твої карі очі.

Дерева пухнастий окутує іній.
Виблискує наче коштовне каміння
Кружляючи в вальсі казковому сніг,
Прекрасний і білий, неначе твій сміх...

Comments

[posterrr.livejournal.com]

Це із власного досвіду. Я за свої 25 років був закоханий лише одного разу.
Вичитав сьогодні у Тані Малярчук:
"Він дивився на неї, як на повну миску салату олів'є, який треба з'їсти, щоб не зіпсувався до завтра. Вона сплутала цей його голодний погляд із пристрастю."

[dana-kaba4ok.livejournal.com]

знайшла в себе - ілюстрація до одного з моїх віршиків про кохання:
http://wday.ru/images/docs/i/35831.png

[posterrr.livejournal.com]

:)))
Только правильнее было бы "почему женятся", а не "влюбляются")))
И добавить пункты "некому готовить", "некому стирать" и "а я шо, не такой как все?" :))