posterrr | Архів. 2.02.06

2 лютого, четвер

"Ви ще не всцялися? Тоді ми йдемо до вас!" - "А-а-а! Нас буде їбати сам Рудик!" У курсантському колективі панує паніка. Ті, хто іще вчора були героями і гнали на всираючихся офіцерів, починають і самі потроху всиратися: обліпили апаратуру, як мухи гівно, і пачками запихують інформацію у свої перелякані голови. Бо ж прийде Рудик і буде всіх опитувати!!! (Рятуючи честь безстрашних курсантів зауважу, що обісралися не всі, але таких було не дуже багато.)
Я вважав, що генерал спитає максимум трьох курсантів. Насправді він обмежився лише СтаршИном (ну дуже в того погони палівні). Та й то запитання було дитячим, І Старшин розірвав Рудика на шмаття.
Коли Рудик нас покинув, то Кунц нарешті таки вирвався до туалету. До того його нікуди з аудиторії не випускали і тримали там мало не зубами за ногу. Повернувшись із нетривалої подорожі із першого поверху (на рідному третьому поверсі до туалету так і не пустили - генерал же на кафедрі!!!) Кунц розказує, що Утка (нач.каф з 5-го поверху) зустрічає генерала вже на четвертому, а на першому поверсі тусується пів нашої кафедри - від генерала никаються.

Після обіду заступив в наряд по парку. Вночі повз нас в казарму грозилась прийти комісія. Тому наш наряд спав по три години замість звичних шести. Особовий склад варти, з огляду на комісію, добирався якнайретельніше, тому що перевіряючі будуть питати все. Тож вартові старанно робили вигляд, що вчать все, чудово розуміючи безглудість даного заходу...

3 лютого, п'ятниця

Комісія до варти та кі не завітала - мабуть забухали в останню свою ніч перебування в ПВІЗ. Наряд по парку відстояли тихо-мирно, спокійно, без напрягів.
Рудик поїхав геть десь о 10-й. Решту комісії в 18 годин загрузили п'яними до "бобиків" та десь катали їх 4 години до потяга. Ну ось і все. Зникли наші котлети з м'яса та майже цілодобове водопостачання. Залишилася лише срачка на згадку про комісію, яка буде заліковуватись дуже і дуже повільно...

Ввечері, вертаючись із наряду до гуртожитку, разом з Меничем склали логічний ланцюжок від фрази "Дававйте пойдем быстрее" до фрази "Слава Эзмо - пиздоватый хорёк". А було це так:
- Давайте пойдём быстрее, - підганяє нас Міша Фармацевт.
- Зачем? Нам что, за это бабок дадут? - запитую я.
- Догонят, крикнут "Вохор!" и ещё дадут, - каже Менич.
- А при чем здесь Вохор? - не розумію я.
- Ну, Вохор - это ж бабки (на КПП внас чергують) - Пояснює Менич.
- Так Славка Эзмо получается Вохор? (у нього одна із кличок - Бабка)
- Получается так.
- Нет, Вохор - это в множественном числе, а в единственном будет Вохорь.
- Мне это больше на хорька похоже.
- Типа "Во, Хорь!"???
- Ну да. Вот это ХОРЬ!!!
- Так получается, Эзмо - Хорь?
- Получается, Эзмо - это пиздоватый хорёк!
- Интересно, если мы скажем Эзмо, что он пиздоватый хорёк, он догадается почему?
Ні Езмо, ні хто-небудь інший розплутати цей логічний ланцюжок не змогли. А вам слабо?

4 лютого, субота

Ну от. комісія поїхала і в інституті запанувала нудьга. Така собі банальна середньостатистична субота вийшла. Прослухав близько п'яти альбомів Чижа - є що послухати, хороша муика. А ще наставив купу рекордів на сапері: поновив 33 секунди на "любителі" і поставив 119 на "професіоналі". Пропонував тому, хто поб'є ці рекорди, ящик пива. Ніхто навіть пробувати не намагається. Мабуть я так і не зустріну достойного конкурента, а шкода...

Збираюсь на вечірню перевірку. По блоку бігає Коняра і всім хвастає, що зміг розстебнути ремінь на мертвому Мокрому. На перевірці Момон, якщо когось не було, щосили кричав "ОТДЫХАЕТ!!!". Певно добре він підняв собі тонус у звільненні.

5 лютого, неділя

Шо-та стала халадать. Надворі знову холодно. Іще не -20, але до того дуже близько. За такої погоди надворі робити нічого. Бухати мені також не хотілося, тому більшість часу увалу провів у себе в кімнаті. Багато кому після суботи також перехотілось бухати, і вони також спокійно відсижувались у гуртожитку. А декому, навпаки, захотілось пригод і двох курсантів мінти пов'язали. Ото Юрі радощів було, коли про це дізнався.