posterrr | Будні. Ранок (середньостатистичний дворічної давнини)

Тоді я ще жив у гуртожитку разом із Сейфом в кімнаті.

Чомусь найбільше хочеться спати саме тоді, коли вже час прокидатися. Здається, я міг би легко встати за годину чи дві або навіть чотири до запланованого, але жаба давить так багато надосипати. Навіть якщо до підйому лишатиметься хвилин 10, я все-одно лежатиму до останнього, хоч і знаю, що ті 10 аж ніяк мене не врятують, скоріше навпаки - присплять.
В 6.50 мобільний починає шалено торохкотіти своїм пластиковим тільцем, вібруючи по деревяній поверхні стола. Я можу не реагувати на телефонне пищання, але вібро таки має величезний вплив на мою нервову систему, раз так нахабно вимикає мої сновидіння і повертає до реального () нехай місцями і нуднуватого світу.
І чомк так впадло вставати саме під будильник? Якусь годину назад я прокидався за власною ініціативою і доволі довгий час крутився з боку на бік, щоб знову заснути. Зате тепер у мене зовсім немає сили, щоб просто так взяти і підвестись з ліжка. Єдине, на що я здатен, це намацати агонізуючого телефона та вимкнути дзвінок. Через п'ять хвилин він знову вчинятиме лемент та витягатиме мене із уривків снів, думок "як би це його проснутися?" та спогадів "а який сьогодні день тижня?". Знову я його вимкну і знову через 5 хвилин усе повториться... І знову повториться... І знов, поки часу не залишиться лише на гоління, вмивання, одягання та шлях на дорогу. Тобто прокидаюсь я за кілька хвилин до восьми.
Сейфове ліжко вже застелене, а сам він уже у вмивальнику. Толік, ясна річ, іще спить. Я майже навпомацки шукаю тумбочці бритву, пінку, мило і по пам'яті та по стінах суну із напівзаплющеними (навіть не на половину, а відсотків на 90 зплющеними) очима до вмивальника. Там вже бриється Сейф та яскраво горить світло. Від того я іще більше замружуюсь.
Дивлюсь у дзеркало на своє запухше та пом'яте від сну обличчя. Вигляд у мене як у інших з грандіозного перепою.Себе з перепою я ніколи не бачив, бо було не до дзеркала (було просто хріново). Цікаво, а з бодуна я запухаю іще більше чи ні?
Вигляд своєї власної фізії мене потроху розкумарює. Приступаю до гоління та вмивання.
Наче нічого собі не відрізав під час гоління, і це є здорово. Повертаюсь до кімнати. Сейф усе ще бриється у вмивальнику. Блін, чи він свою щетину по одній волосині зістригає, чи економить на новому лезі до свого Джілета Слалом? Друге мені видається імовірнішим. Мабуть, справді економить, і тепер просапує обличчя мов грядку від бур'яну старою погнутою заіржавівшою бритвою.
Так от, повертаюсь я до кімнати, запихую мильно-рильне причандалля назад до тумбочки, витягаю з-під подушки або із-за ліжка рушника, щоб витертись (і як це я його постійно примудряюсь уві сні із бильця скинути?). Тепер можна і ліжко застелити. Сейфове ліжко давно вже застелене, і, чомусь, саме тим мене дратує. Ну як це можна одразу ж, щойно прокинувшись, застеляти ліжко? Сейф таки справді робот... Або, може, когось ховає у застеленому ліжку? Треба буде якось перевірити, хоч ззовні і не схоже, щоб там хтось був. Ну, хіба що спущена гумова діваха...
Тим часом Сейф повертається із вмивальника. Зараз знов буде пертися повз мою дупу, що стоїть раком застиляючи ліко, до шафи. Нє, ну це він спеціально поселився у найдальшій шафі, щоб щоранку мене кумарити? Невже не міг замість мене підселитися до Толіка у крайню шафу і не турбувати мене кожного разу перед одяганям? Невже йому самому приємно протискатись щоранку до шафи повз мою дупу?... А якщо справді приємно? РЯТУЙТЕ!!! Підараси!!! Так от чого він так довго стирчить у вмивальнику! То він вичисляє коли я йтиму ліжко застиляти! В принципі, він міг би і в кімнаті на те чекати, але то було б підозріло. А у вмивальнику можна заодно очі і губи підмалювати! Так от ти який, Сейфик... А я то думав, що ти просто дурачок, а ти насправді підаром виявився...
Ух, як у мене із самого ранку уява розгулялася! Це ж треба, зробив Сейфа гоміком. Ха-ха! Але, чомусь, самому не дуже смішно, тому, на всяк випадок, сідаю на ліжко, щоб Сейфа зайвий раз не спокушати. Заодно прилаштовуюсь зручніше до монітора, щоб в разі чог надіти його Сейфу на голову. Живим не дамся!
Сейф тим часом вигрібає із шафи свою воєнну форму і шкребеться тепер вже через мої ноги до свого ліжка одягатись. Тепер можна і самому підвестись із ліжка.
Шукаю по всій кімнаті свої шкарпетки. Чомусь всі знайдені шкарептки різні. Дивно. Ну має ж бути у кімнаті хоча б два однакових вироба Житомирської панчішної фабрики? Поки тривають пошуки, потроху спостерігаю за Сейфом. Він розкладає форму на ліжку та мажеться під пахвами мененспідстіком. Дивно, відколи це він парфюмерією почав користуватись? Цілий рік нічого подібного за ним не спостерігав, і тут на тобі. Відколи це він? Десь зовсім недавно, мабуть як у нього у відділенні Олька з'явилась Ну, тоді все зрозуміло. Хоча яке там "зрозуміло", він же підарас!
Тим часом десь глибоко-глибоко під кушеткою знаходиться парна шкарпетка. І як вона аж туди заповзла? Сейф вдягає штани, сорочку і курточку та пшикає одяг під пахвами дезодоронтом АХЕ. Ого!!! Це він точно із моменту появи Ольки пшикається. Не дарма пліткують, що він у неї закохався. Схоже, що він таки нормальний... Хоча який же він "нормальний"? Хто ж це із нормальних пшикає дезодорантом не тіло, а одяг? Не одеколоном чи парфумами, а дезодорантом!
Поки Сейф зрошує свою форму продукцією парфюмерних компаній, я влізаю у футболку та в 501-й чи 525-й Левіс. Тим часом Сейф замотується увійськовий плащ, вдягає фуражку і сідає їсти. Мабуть так їдло смачніше, коли одягнений у форму. Та ще й потім на роботі можна дожовувати крихти, визбирані із плаща, штанів і шарфика... Блін, невже йому впадло поїсти в хатніх спортівках? Чи, може, аж так подобається ходити по хаті у формі? Так не тільки ж ходити, а й на ліжку лежати (взутим), до виходу на роботу, якщо час дозволяє. Дивно, що Сейф іще по хаті стройовим не ходить...
Спостерігаю за Сейфом. Настрій потроху починає підійматися. Розпихую по кишенях джинсів і курточки гаманець, мобільник, пропуск, фотік, блокнот, плеєр із навушниками. Можна вже йти на роботу. "Ну що, пішли?" - запитую я у Сейфа. "Почекай пару мінут", - каже він, відмотує від рулону клапоть туалетного паперу і йде у нужник. У плащі і фуражці!!! Нє, ну він справжній фокусник!