От за що я люблю зиму, так це за бурульки. Ну, і за сніг, звісно ж, люблю. А ще за кригу, за замерзлі калюжі по яких можна сковзатись. За вкриті товстим панциром льоду ріки та озера, по яким тепер можна спокійно ходити. За морозні візерунки на вікнах та сяючі пухнастим інеєм ранкові дерева. Ой, та я багато за що люблю зиму, як виявилось. Але зараз - лише про бурульки. Тим більше, що ніякої шкоди вони мені досі не робили: на голову не падали, машину мені не трощили (і не могли, бо я безмашинний). Я виглядають вони достобіса гарно. Чого ж такою красою не поділитися з іншими.
Одразу ж, як вступ, сповіщення усім вінничанам. Мерщій хапайте свої фотоапарати та мобільні з камерами та прямуйте до Бугу на Кумбарах, допоки морози не перевелися. Тому що там краса неймовірна - гранітна скеля із застигшим в кризі водоспадом висотою з триповерховий будинок. Тільки туди краще іти з самого ранку, тоді льодяна круча має бути взагалі неперевершено ефектною. Я на таке диво встиг лише під вечір, але і в безнадійній глибокій тіні крижана скеля вражала.

( більше крижаних фотографій )
Одразу ж, як вступ, сповіщення усім вінничанам. Мерщій хапайте свої фотоапарати та мобільні з камерами та прямуйте до Бугу на Кумбарах, допоки морози не перевелися. Тому що там краса неймовірна - гранітна скеля із застигшим в кризі водоспадом висотою з триповерховий будинок. Тільки туди краще іти з самого ранку, тоді льодяна круча має бути взагалі неперевершено ефектною. Я на таке диво встиг лише під вечір, але і в безнадійній глибокій тіні крижана скеля вражала.

( більше крижаних фотографій )