![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
posterrrОт за що я люблю зиму, так це за бурульки. Ну, і за сніг, звісно ж, люблю. А ще за кригу, за замерзлі калюжі по яких можна сковзатись. За вкриті товстим панциром льоду ріки та озера, по яким тепер можна спокійно ходити. За морозні візерунки на вікнах та сяючі пухнастим інеєм ранкові дерева. Ой, та я багато за що люблю зиму, як виявилось. Але зараз - лише про бурульки. Тим більше, що ніякої шкоди вони мені досі не робили: на голову не падали, машину мені не трощили (і не могли, бо я безмашинний). Я виглядають вони достобіса гарно. Чого ж такою красою не поділитися з іншими.
Одразу ж, як вступ, сповіщення усім вінничанам. Мерщій хапайте свої фотоапарати та мобільні з камерами та прямуйте до Бугу на Кумбарах, допоки морози не перевелися. Тому що там краса неймовірна - гранітна скеля із застигшим в кризі водоспадом висотою з триповерховий будинок. Тільки туди краще іти з самого ранку, тоді льодяна круча має бути взагалі неперевершено ефектною. Я на таке диво встиг лише під вечір, але і в безнадійній глибокій тіні крижана скеля вражала.
Шкода тільки, що нікого в той час із людей на Бугу не було, аби зафотографувати ті бурулі в порівнянні з людиною.
Але красиві бурульки виростають не лише в дикій природі, але й в штучних умовах. Як от, наприклад, на школі номер... еее... блін, ніколи не знав номери вінницьких шкіл... О! - коло Макдональдсу!
Знову ті ж таки шкільні бурульки з іншого ракурсу. А що їх так багато, то немає нічого дивного. Ті бурульки прямо із шкільного парника-оранжерейки ростуть. Зимою в учнів городина не росте, от вони й вирощують, що можуть.
Крім усіляких хитрих парників, бурульки можна виростити навіть у звичайних домашніх умовах. А бодай навіть і на сходах, чому б і ні?
Ну а таку фотографію можна сміливо продавати виробникам кондиціонерів, в якості готової реклами їхньої продукції
Шкода тільки, що бурульки подобаються далеко не кожному. Навіть більше, багато людей проявляють до них ворожість та агресію. Включно до застосування зброї масового знищення - атомної швабри! Життя бентежне.
Ну а поки бурульки поховалися в підпілля, тобто піддашшя, збираючи сили для нової навали на місто, розміщу портрет снігової альтанки в ролі лотка для яєць. А до бурульок вернуся під вже під час наступної їхньої навали.
Одразу ж, як вступ, сповіщення усім вінничанам. Мерщій хапайте свої фотоапарати та мобільні з камерами та прямуйте до Бугу на Кумбарах, допоки морози не перевелися. Тому що там краса неймовірна - гранітна скеля із застигшим в кризі водоспадом висотою з триповерховий будинок. Тільки туди краще іти з самого ранку, тоді льодяна круча має бути взагалі неперевершено ефектною. Я на таке диво встиг лише під вечір, але і в безнадійній глибокій тіні крижана скеля вражала.
Шкода тільки, що нікого в той час із людей на Бугу не було, аби зафотографувати ті бурулі в порівнянні з людиною.
Але красиві бурульки виростають не лише в дикій природі, але й в штучних умовах. Як от, наприклад, на школі номер... еее... блін, ніколи не знав номери вінницьких шкіл... О! - коло Макдональдсу!
Знову ті ж таки шкільні бурульки з іншого ракурсу. А що їх так багато, то немає нічого дивного. Ті бурульки прямо із шкільного парника-оранжерейки ростуть. Зимою в учнів городина не росте, от вони й вирощують, що можуть.
Крім усіляких хитрих парників, бурульки можна виростити навіть у звичайних домашніх умовах. А бодай навіть і на сходах, чому б і ні?
Ну а таку фотографію можна сміливо продавати виробникам кондиціонерів, в якості готової реклами їхньої продукції
Шкода тільки, що бурульки подобаються далеко не кожному. Навіть більше, багато людей проявляють до них ворожість та агресію. Включно до застосування зброї масового знищення - атомної швабри! Життя бентежне.
Ну а поки бурульки поховалися в підпілля, тобто піддашшя, збираючи сили для нової навали на місто, розміщу портрет снігової альтанки в ролі лотка для яєць. А до бурульок вернуся під вже під час наступної їхньої навали.
