Крихітка

Ага, я знаю, що вже запізно писати про концерт, який відбувся в неділю. Але якщо я не напишу про нього тепер, то взагалі ніколи не напишу. А я проти того, тож мусите тепер терпіти.

Отож, Неділя, Стадіо-паб, Крихітка. На визначену дев'ятнадцяту годину підбираюсь до місця призначення і впираюся у хвіст черги, яка також прагне потрапити на концерт. При чому хвіст той невеликий (чоловік зо двадцять), але рухається повільно. Виявляється через те, що кожного намагаються посадити за столик (аякже, це ж статусне завідєніє). Тому пишуть прізвища кожного на загальному плані пабу та водять відвідувачів за ручку до їхніх столиків. Та ну нафіг! Нащо мені ті столики, я й на барі буду добре себе почувати! Все-одно, просидіти увесь виступ крихітки, тим більше за столиком, прирівнюється до злочину! Зрештою, майже ніхто й не сидів (хоча нє, були якісь канкрєтні пацики за столиками в товаристві Хортиці і Хлібного Дара, чи то вони за компанією з якимось дєвучками прийшли, чи то самі для того, щоб дєвучок поклеїти). Хоча я не про них, я про Крихітку.

 Ви сподівалися, що я скажу про них щось нове? - А дзуськи! Вони, як завше, були чарівними, неперевершеними та фантастичними. Через брак свого словникового запасу я не можу описати усю ту гамму позитивних емоцій, здобутих під час концерту. Проте завжди можу підтвердити, що хочу ще! Ага, у мене без них починається ломка і я гостро потребує нової дози їхньої музики наживо.

 Тож, оскільки про Крихітку нічого, окрім слів захвату, я вам розповісти не можу, то поділюся кількома фотографіями з концерту та коментарями до них.


( ПРОДОВЖЕННЯ ТУТ )