Не хочу в армію

 Зараза, наступного тижня доведеться пропадати на кончєних зборах. Тиждень тупо вбитого часу, до того ж серйозна загроза не попасти на виступ Dance Party! Dahce! Dance! Добре хоч морози послабшали, не пообморожую собі нічого. Хоча на полігоні все-одно буде зимно. Минулого разу при нульовій температурі руки за дві хвилини, поки я стріляв, мало не повідпадали. Хай вже краще трохи морозу, але щоб сухо і без вітру. Взагалі, на минулі стрільби такий глум був! Вийшли ми вже на вихідний рубіж. Обмундировані і споряджені по повній. Каска, бронежилет поверх бушлату. А нам "гази" кажуть. Давай одягати протигаза, а руки в бушлаті й бронежилеті догори майже не підіймаються! І голова, щоб запірнути в протигаз, теж не опускається! До маківки іще якось дотягуюсь, але нормально повністю одягти протигаза аж до потилиці не виходить! Врешті таки якось закочую його собі на голову. Поки я з ним вовтузився, то нахукав у середину, і скельця у протигазі всенькі запотіли. Ніфіга не видно! Притискаю скельце до обличчя і так-сяк протираю його зсередини власним заплющеним оком. Видимість розпливчата, але хоч бачу напрямок куди йти, і де мені лягати стріляти. Підіймають ближні мішені. Чогось вони замість людського силуєту на повний зріст здаються розмитими плямами. Та іще й одночасно можу бачити або... гмм... "мішень", або мушку. Разом ніяк не виходить. Стріляю десь в напрямку своєї плями. Перевіряючий каже "пєрвий папал!". Дивно, та пляма, у яку я цілив, так і лишилась на місці.  Випадковість?.. Підіймають дальні мішені. Пробую прицілитись. Перевіряючий знов каже "пєрвий папал", а я ще ж навіть не стріляв!!! Мабуть то інструктор щось тупить. Стріляю по якійсь із плям.  "Я ж сказал - пєрвий папал!" каже мені перевіряючий. Круто, то виходить хтось по моїйм мішеням шмаляє! І як це той хтось примудряється влучати, якщо навіть не може визначити із чотирьох мішеней свою? Далі підняли останні мішені - кулеметний розрахунок. Я їх взагалі не бачив, зрозумів, що їх підняли лише по тому, що решта почали стріляти. Тож просто вистрілюю свої патрони десь прямо в поле. Цього разу дива не сталось і ніхто мою мішень не завалив. Та й взагалі ніхто нікуди не попав, а я із своєї четвірки виявився кращим снайпером! Трапляються ж дива!
 Але я все-одно ладен проміняти таке "диво" на концерт Dance Party! Dahce! Dance! Є бажаючі?

Что со мной было?

Мне хочеться спать. У меня болят ноги. Впрочем ничего удивительного, что они болят, потому что они все в синяках. К тому же насквозь мокрая обувь.
( Может это потому... )