І знову ретро.

22 січня 2006 року, неділя.

 Зовсім ніхуя цікавого. Заснути й забути.

 Пригадав подію 18 січня. Як я вже писав, напередодні того дня майже добу не було води. Звичайно ж, хтось десь був просто зобов'язаний забути закрити кран... 
 Так от, 18-го ранком прибігли ми на сніданок (бігли тому що мороз надворі, курсанти на ходу замерзають, а на бігу - ні). Прибігли на сніданок у їдальню, а там зал мало не по кісточки залитий водою! Я цьому порадувався дуже, тому що вперше таке бачу і ще, тому що вода в залі не замерзла, температура плюсова - спека! Хоча ні, не спека. Але й не мороз, а лише холод собачий. Грію руки на чайнику...


23 січня, понеділок.

 -31 за цельсієм!!! Принаймі у Смайла на термометрі. За відчуттям не холодніше, ніж вчора чи позавчора. То у Смайла мабуть градусник сказився...
 Виходжу зранку прибирати територію. Іду в підвал за лопатою. Вірніше я думав піти за лопатою, а ледве не довелося гребти. У підвалі прорвало трубу (трубу опалення) і підлогу активно заливало водою. Стрибаю по манюньким острівцям за лопатою. Протяг її до нашої території і назад - прибирати не було що, а лице грозилося відвалитися. У підвалі вода усе прибувала і вже затекла й до закутку нашого курсу. Дистанційно відчиняю двері (лопатою) і кидаю її (лопату) всередину.
 Після сніданку нас порадував Рейнджер (нач.курс): "У нас, как всегда, прорвало трубу отпления. Будет холожно. Окна настежь не открывать." Ага, усі так і думають настіж вікна відчиняти. Тут, коли батареї справно топилися, майже всюди форточки позаклеювали, та ще й вікна ковдрами завішують (якщо є зайві)...
 Ввечері зайшов в кімнату до СтаршИна. Там був Ізя і показував відморожений кінчик свого вуха. Той був кольору вишні із маленькими мутнуватими пухирцями. Ізя каже, що відморозив його, як стояв днювальним, коли ніс викидати сміття на звалище. У хряка (із яким він сміття виносив) взагалі мочки вух повідморожувались. Їзя каже, що вони у Хряка тепер дуже красиві - великі такі, бордові мочки вух.
 "Выносим мусор. Ухо замерзло, не чувствую его совсем. В общагу пришли, я руку к уху прикладываю - грею. Всё ухо согрелось, а кончик холодный, как лед. Мне страшно становится: ухо не отогревается и болеть начинает. Теперь вот болит, если дотронуться. Обморожение как ожог прямо" - Ось таке повів нам Ізя. 
 Дааа, не думав я, що в нас тут така срака. Добре, що вже вітру немає...


24 січня, вівторок

 Згідно наказу нач.інституту, на сніданок опускаємо на вуха клапана шапок-вушанок. Згідно старої народної прикмети - до відлиги. Справді, сьогодні тепліше, ніж учора. Скоро буде літо.
P.S. З приводу опускання "вух" у вушанок, коли морози стали слабшати, є ще одна версія - То усе зроблено, щоб ніхто повідморожених вух не бачив!