Кременецький монастир
Dec. 13th, 2011 10:00 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
posterrrПам'ятається мені, що колись я вже починав писати про свої відвідини Кременця. Тепер продовжу. Вибачайте, що з такою затримкою, зате тепер цілу купу вам наваляю. Тримайте.
Отож, частин друга (не плутати із шматочком товариша). Поїхали.
Знаєте, а ворота то не просто вхід на монастирське подвір’я, то портал до паралельної реальності. Кудись зникають карієсно вищерблені гнилі дороги та лишайно облущені фасади пом’ятих будинків. Натомість за брамою постають чистенькі рівнесенькі доріжки із білосніжними посмішками бордюрів та свіжі молоді обличчя стін, наче щойно із косметичного салону. Я таку красу дотепер тільки в армії перед приїздом якоїсь генеральської комісії бачив.
Військові асоціації посилюють типово воєнні бокси для техніки. Навряд чи у них танки із бетеерами, але цілком можливо, що за ворітьми стоять якісь секретні тракторці для обробки неораної цілини атеїзму та іновірства.
Монаші келії також зовні скидаються на військові казарми. Може там усередині монашки якраз миють підлогу щітками із милом, хто-зна. Тим паче, що якраз субота, парко-господарський день, у який усе миється, чиститься та надраюється.
Мої здогадки, що ПХД окрім військових притаманне і священнослужителям, підтверджують своїми діями кілька монашок, що саме підмітають подвір’я та вичерпують балію до якої стікає вода із ринви. А ще, як і військові, монахині підбивають усіх зустрічних помогти їм у прибиранні. От і мене спорядили вилляти відро води.
Я давно вже підозрював, що монахи від солдатів лише формою одягу відрізняються, і тим, що замість стройових пісень співають молитви. А раз навкруги свої люди, то я без зайвих вагань та комплексів лажу усією територією монастиря, фотографуючи всілякі клумби з квітами та взагалі усе, що впаде цікавого в око.
Ну та час уже розставатись із монастирем та оглядати місто далі. Аби мати на усе те сили, підкріплююсь на виході у «благодійній трапезній» медовиком із вівсяним квасом. Медовик – так собі, звичайний, а квас виявився дуже навіть смачним, рекомендую. Окрім цього можна іще спробувати трав’яних чаїв та якихось коржиків. Але нам потрібно було іще лишити місце для майбутнього пива, тож більше нічого не куштуємо й не купуємо.
Отож, частин друга (не плутати із шматочком товариша). Поїхали.
Знаєте, а ворота то не просто вхід на монастирське подвір’я, то портал до паралельної реальності. Кудись зникають карієсно вищерблені гнилі дороги та лишайно облущені фасади пом’ятих будинків. Натомість за брамою постають чистенькі рівнесенькі доріжки із білосніжними посмішками бордюрів та свіжі молоді обличчя стін, наче щойно із косметичного салону. Я таку красу дотепер тільки в армії перед приїздом якоїсь генеральської комісії бачив.
Військові асоціації посилюють типово воєнні бокси для техніки. Навряд чи у них танки із бетеерами, але цілком можливо, що за ворітьми стоять якісь секретні тракторці для обробки неораної цілини атеїзму та іновірства.
Монаші келії також зовні скидаються на військові казарми. Може там усередині монашки якраз миють підлогу щітками із милом, хто-зна. Тим паче, що якраз субота, парко-господарський день, у який усе миється, чиститься та надраюється.
Мої здогадки, що ПХД окрім військових притаманне і священнослужителям, підтверджують своїми діями кілька монашок, що саме підмітають подвір’я та вичерпують балію до якої стікає вода із ринви. А ще, як і військові, монахині підбивають усіх зустрічних помогти їм у прибиранні. От і мене спорядили вилляти відро води.
Я давно вже підозрював, що монахи від солдатів лише формою одягу відрізняються, і тим, що замість стройових пісень співають молитви. А раз навкруги свої люди, то я без зайвих вагань та комплексів лажу усією територією монастиря, фотографуючи всілякі клумби з квітами та взагалі усе, що впаде цікавого в око.
Ну та час уже розставатись із монастирем та оглядати місто далі. Аби мати на усе те сили, підкріплююсь на виході у «благодійній трапезній» медовиком із вівсяним квасом. Медовик – так собі, звичайний, а квас виявився дуже навіть смачним, рекомендую. Окрім цього можна іще спробувати трав’яних чаїв та якихось коржиків. Але нам потрібно було іще лишити місце для майбутнього пива, тож більше нічого не куштуємо й не купуємо.
