posterrr | Колоденка. Форт №6

Про Рівненські форти, їх кількість, призначення та місцезнаходження було розказано у попередньому дописі. Тепер буде конкретно про форт у Колоденці.

Отож, стрибаємо до 58-ї маршрутки та їдемо до Колоденки. Назви зупинок у тому селі я не знаю, тому орієнтуюсь на інших пасажирів і на дорогу за лобовим вікном (ага, я вже колись ходив пішки через Колоденку до Тайкурів, тому трішки орієнтуюсь). Вискочили із буса, коли попереду почала виднітися окружна дорога. Тепер повертаємо ліворуч в одну із бічних вуличок та простуємо вперед на пошуки форту.

Дорогою нам трапляються голуби, корови, кури та такі от симпатичні собаки. Оскільки гарних фотографій форту зробити не вийшло (та й що там за великим рахунком знімати? - звичайнісінький пагорб в оточенні приватної забудови), то роблю світлину із собакою титульною, а решту кадрів ховаю під кат.

Взагалі то, іти від маршрутки до форту зовсім близько, просто ми вийшли зупинкою пізніше та узяли від початку хибний напрям, тому дійшовши до окружної довелося закільцьовуватись та вертати назад. От, до речі, і фотодокази нашого блукання:
Вид на окружну із Домом Молитви за нею та якимось придорожнім готеликом в процесі будівництва.

Та ще один вид на об'їзну дорогу та дві церкви (стара дерев'яна та нова над цвинтарем). Це ми обертались, як вже повернули назад в пошуках форту.

Цього разу промазати повз форт у нас не було ні найменших шансів. Тим паче ми запримітили щоглу із антенами якогось мобільного оператора, яка є непоганим орієнтиром (я її ще під час перегляду гугломапи побачив.) І ось, неспішно із-за парканів приватних будинків з'являється форт. Хоча ідентифікувати у тому пагорбі колишню військову споруду тепер дуже і дуже важко. Так, рів навколо форту зберігся доволі непогано, та й сам внутрішній вал солідно височіє над одноповерхівками, але то майже усе, що лишилось від колишньої військової величі.

Пагорб обріс поодинокими деревами, які прикрашають поруйновані від часу бетонні естакади та рампи. Судячи з усього, територія форту за радянських часів використовувалась в якості навчального автополігону якогось з місцевих ДОСААФу. Тепер же там вигулюють собак (бачив сам) та п'ють пиво (судячи із пляшок). Аличу, яка аж горить яскраво-помаранчевим, чомусь, ніхто і не думає збирати, хоча вона і смачна.

А от і підтвердження, що тут був автодором - в'їздний контрольно-технічний пункт із оглядовою рубкою нагорі.

КТП у буремні дев'яності (або вже й у нульові) встигло навіть побувати магазином "Світ подушок". Як того і слід було чекати, магазин довго не протягнув (хто ж у селі буде стільки подушок купляти?). Тепер прохідна стоїть пусткою та передбачувано використовується в якості безкоштовного нужника. Мені туди заходити було лячно, тож вирішив, що краще відлити під одне з дерев на самому форті. перед тим, як тікати додому.

Що ж, на сьогодні більш нічого цікавого побачити не вдасться. Повернутися сюди можна хіба із металошукачем, а раптом якусь цікаву знахідку вдасться відкопати. Все-одно, на якісь археологічні дослідження у найближчі роки тут важко сподіватися. Хоча форт доволі цікавий історично, пишеться, що він навіть збудований на місці стародавнього поселення ругіїв, до того ж зовсім не досліджений... Ну, та як завжди...

Ну і на останок викладу ще кілька Колоденських знімків. От тепер уже точно все:)