З новим роком, Фуджик;)

Отакої! Вкотре прогавив знаменну дату. Ну така вже у мене звичка забувати про чужі дні народження, дні ангела, й тому подібні ювілеї. Ага, друзі матюкаються, коли я їх не вітаю і наводять порчу.

Ну та до друзів я потім можу хоч пляшкою придобритись і т.п., але тепер я пропустив день народження власного фотоапарата. Всього на один день, але таки прогавив - я невиправний.

Отож, вчора був рівно рік, як я забрав із служби доставки свій Fujifilm S1500. Ага, мильниця, не ведіться на її розміри, що вона така здорова. Начебто і без жодних видатних характеристик, хіба що оптичний зум 12-кратний, ну та і це тепер не новина, але ж як приємно ним фотографувати. Для порівняння: раніше в мене вже була звичайнісінька цифрова мильниця UFO, якою я за чотири років зробив десь близько 4-х тисяч кадрів. Тепер же, усього за рік я назнімав Фуджиком понад 12 тисяч знімків! Як то кажуть, "відчуйте різницю".

Звісно, кількості знімків посприяло те, що впродовж року я досить часто їздив різними містами й краями. Окрім звичних Рівного й Вінниці були ще й Київ, Полтава, Кременець, Дубно, Острог, Тараканів, Меджибіж, Летичів, Тайкури, Клевань... З іншого боку, певною мірою саме через фотоапарат та власне бажання фотографувати я й навідався до тих місць, інакше й надалі сидів би вдома чи цмулив пиво в генделиках.

За цей рік Фуджик став мені справжнім другом. Хоча я й гепав його кілька разів по підлозі (нічаянно), аж від нього відлітали пластмасові защіпки акумуляторного відсіку і захисний тубус навколо об'єктива. Але Фудж тримається справжнім козаком, жодного разу мене не підводив й надалі продовжує радувати гарними фотознімками (два биті пікселі - не в счьот).

Тепер без свого фотіка я й носа надвір не потикаю. Ну бо раптом щось цікаве буде, треба ж його обов'язково сфотографувати. А заодно й від хуліганів за крайньої потреби можна буде Фуджиком відмахуватись. Він бо важкий твердий і майже протиударний.

Тому вшаную фотографічні здібності свого Фуджа низкою світлин. Спершу моя з ним спільна фотографія. Решта знімків - під катом.



( Read more... )

Винница инкогнита. Железяки.

Я с детства любил роботов. Впрочем, это и не удивительно. В мое детство роботы были очень модными существами. О них снимали мультфильмы, как то Индрикис 13-й или Тайна Какой-то Планеты с самой Алисой Селезневой в главной роли (мне было в общем-то наплевать и на Алису и на весь сюжет мультфильма, но роботы с планеты Шелезяка мне очень нравились). Любовь к мультфильмам и роботам у меня осталась до сих пор, ну не даром же я от Футурамы фанатею.

Впрочем, я отвлекся. Мультфильмы сегодня не при чем, поэтому сосредоточусь только на роботах. А конкретнее, на роботах Винницы.

Итак, начну с самого большого и работящего: видите у него в руках громадный гаечный ключ вместе с кувалдочкой? - то то же. Этим инструментом он может любому вправить мозги и закрутить гайки, так что он не просто работящий робот, а робот-работящий-начальник. При чем работает он ежедневно и круглосуточно, а его рабочее место находится в дальнем конце паркинга возле Мега Молла.


( +3 железных существа )