Агітка

Осінь. Мряка. Холодно. Ще й поштові скриньки дратують кількістю передвиборних агіток. Хоча серед них іноді трапляються приємні веселі винятки. Наприклад, листівка директора місцевого пивзаводу. У власній автобіографії, де зазвичай старанно перераховуються освіти, докторські ступені, кар'єрна драбина та усілякі бабусі, яких кандидат перевів через дорогу, значилося наступне:

 
Пиво я люблю як продукт. Не можна займатися справою, якщо не любиш кінцевий результат.

Пиво п'ю зі студентських років. Вчився у Львівському політехнічному інституті. Якось ми пішли на пивзавод, я зазирав за паркан і думав, що класно бути директором.

Так доля склалася, що я шукав свого часу роботу. Випадково потрапив на Рівненський пивзавод. На той час у харчовій промисловості була найнижча зарплата. Але було декілька переваг - багато пива "на халяву", завод був чистим.

Залюбки граю у футбол і ходжу до сауни. Обов'язково потім - пиво.

Мені подобається атмосфера бару. У добрій компанії можу подужати 4-6 кухлів.

Ну нарешті з'явилася людина, за яку мені хочеться віддати свій голос! Одна фігня - навряд чи багато людей іще поведуться на таку пивну агітацію...