Трошки лірики

Наводив лад в одному із старих блокнотів і натрапив на напівзабутого ліричного вірша. Дівчатам таке має сподобатись, тому передруковую його до ЖЖ без змін та майже повністю:



Втомилося сонце за день, позіхає
І за горизонтом повільно зникає.
Півнеба згорає в останнім промінні
Червоному як твої губи чарівні.

В густих темних сутінках місто втопає.
Будинки і вулиці ніч заливає.
Ці сутінки ніжні, мені так здалося,
Густі й шовковисті як твОє волосся.

Маршрутки й тролейбуси фари вмикають.
Вітрини горять. Ліхтарі оживають
І світять крізь морок бузкової ночі
Неначе блискучі твої карі очі.

Дерева пухнастий окутує іній.
Виблискує наче коштовне каміння
Кружляючи в вальсі казковому сніг,
Прекрасний і білий, неначе твій сміх...