posterrr | Apr. 6th, 2009

Випхався на вихідні у Вінницю. П'ять з половиною годин у шаленій черепасі. Спина набуває контурів крісла. Зупинка у Хмельницькому - 20 хвилин. Відігріваюсь з допомогою пластикового стаканчика із макккофі. До маршрутки заглядає якась літня тітонька (в сенсі - "стара", а не протилежність "зимовій"). Запитує:
- Цей автобус на Вінницю їде?
- Да, на Вінницю, - відповідають їй пасажири.
- Куди, куди їде?
- На Вінницю!!! - повторюють їй. Бабця недовірливо зиркає на пасажирів, вилазить з буса і критично озирає табличку із здоровенним написом "ВІННИЦЯ". Повертає назад до салону.
- То ви кажете, він на Вінницю іде?
- Та на Вінницю, на Вінницю, - починають дратуватись пасажири. Тітонька киває, вилазить з маршруки і починає від неї тікати. І чого вона добивалася?

Хоча ні, радше із пилюки і пилюки. Це я про Вінницю. Пісок, яким взимку посипали дороги і доріжки, задовбався бути болотом, тому скористався потеплінням та сухою погодою і перетворився на порох . Тепер мої чорні кати за півгодини стали сірими. Джинси також набули такого самого кольору, але вже під вечір. Тепер вони небесного кольору. Адже небо у Вінниці теж якесь вицвівше сіро-блакитне.
Але то фігня. Все-таки Вінниця - класнюче місто. Принаймі потенційно. Якщо його прибрати і пореставрувати, то буде взагалі супер. Пожежна вежа це наглядно демонструє. Та і новий ресторан Тифліс також гарний. Кажуть, що дуже він схожий на автентичну грузинську архітектуру (принаймі сухумо-батумську) Хоча старі пошарпані та розвалені будівлі теж мають свій неповторний шарм. Як от занедбаний котячий будинок, або меблевий супер-пупер-маркет. Чимось вони мені подобаються...