Похмілля у Барі
Jun. 14th, 2012 11:39 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
posterrrКаюся, грішний, люблю проводити час у барах. Ну, ж бо назва журналу зобов'язує:)
Але якщо в барі засидітись, то з часом неодмінно почне мучити похмілля.
От і в останній свій візит до Бару я пробув там дещо більше часу, аніж тривалаалкогольна ейфорія від архітектурних шедеврів цього симпатичного містечка. Я непомітно вийшов за межі респектабельного історичного центру і потрапив в район історичного індастріелу...
Якщо чесно, то я люблю промзону початку ХХ-го сторіччя, тому свідомо рушив у напрямку Барського цукрового заводу. Адже його побратими в Корделівці та Гнівані приємно вразили красою та величністю своїх будівель. Тож в архітектурі Барського цукрового заводу я не сумнівався, лишалося з'ясувати, в якому стані вона дожила до нашого часу.
1.
Наближаюсь до заводу. Стан залізничної будки перед заводом натякає, що підприємство стоїть і цукру тут не робили вже багато років. Звісно ж, занедбаність заводу засмучує. Проте є надія, що фотографуванню не заважатимуть бетонні стіни із охоронцями.
2.
В навколишніх бур'янах, що буйно ростуть крізь бруківку, стоять мовчазними пам'ятниками трактори-буртоукладчики разом з тепловозами. Те, що їх остаточно не розібрали на брухт свідчить, що завод іще так-сяк охороняється.
3.
Буртоукладчики вишикувались розгорнутим строєм в одну шеренгу.
4.
На порослих бур'яном залізничних коліях із задоволенням пасуться кози.
5.
За козами причаїлись два комплектних на вигляд маневрових тепловози.
6.
Повний привід по-залізничному:)
7.
Колії хоча й добряче заросли травою, проте іще в працездатному стані. Та й взагалі, добре, що їх іще на брухт не розібрали.
8.
Буденний провінційний ландшафт - кози та гуси пасуться на фоні закинутих заводських споруд.
9.
Вагон із якого росте трава:)
10.
Зовсім поруч пара жилих будинків із супутниковими антенами.
11.
Повертаюсь назад до локомотивів. Мені завжди подобались тепловози, а тут така нагода полазити по них зовсім безкоштовно!
12.
Це лише здалеку тепловози здаються маленькими, а зблизька навіть у теперішньому абсолютно статичному стані виглядають брутально й потужно.
13.
У цього ТГМ-6 "щасливий" номер - 1414. Якщо він родич автобусних квитків, то його треба з'їсти для повного щастя :)
14.
Зазираю крізь скло до кабіни машиніста (двері замкнено на висячий замок).
15.
Палуба сухопутного корабля. Чи радше парома, якщо зважати на рейки й можливість руху лише в двох напрямках.
16.
Ось так виглядає вагонна зцепка.
17.
Заводська табличка сповіщає, що цей тепловоз було випущено в Муромі у жовтні 1989-го року.
18.
А тепер зазираю всередину червоного локомотива. В дитинстві мене завжди цікавило питання - "а навіщо тепловозу руль? куди ним рулювати?" :)
19.
Локомотив підморгує мені порожньою фарою.
20.
Буртоукладчик схожий на якогось гігантського залізного богомола.
21.
А цей локомотив уже своє відбігав.
22.
Буртовкладальник із лівого боку.
До речі, поясню трохи, що то воно за машинерія. Отож, буртоукладчик призначений для розвантаження цукрового буряка із транспортних засобів, очищення його від землі та вкладання в купи, які називаються буртами.
23.
На цегляній трубі написано рік заснування заводу.
Із заводських воріт вибігає купа собак і починає на мене гавкати. Я дивлюся на свої голі ноги в шортах, потім на собак, потім знов на свої гарні стрункі ноги. Уявляю їх обгризеними собаками й вирішую, що покусані ноги будуть погано гармонувати із рештою одягу, тому на заводське подвір'я не пхаюся, а йду в обхід.
24.
Поруч в старих дореволюційних будівлях живуть люди. Цікаво, ці будинки від самого початку були житловими, чи їх переобладнали із якихось канцелярських приміщень?
25.
Із закриттям заводу магазин втратив своїх покупців і також припинив своє існування.
26.
На подвір'ї іржавіють футбольні ворота і турніки. Схоже, що тут був якийсь навчальний заклад.
27.
Старовинний заводський цех щедро оздоблений цегляним декором. Шкода тільки, що будівлю навіщось побілили. Природній цегельний колір виглядав би набагато ефектніше, та й ніколи б не облущився.
28.
Фотографую заводське подвір'я крізь прути воріт. Під воротами запросто можна було пролізти всередину, але пам'ятаючи про собак я вирішив цього не робити.
29.
На фронтоні цього цеху викладено дату - 1911.
30.
Навпроти цукрового заводу іще якась промислова територія. Ось ця "гравіцапа" саме звідти.
31.
Досліджувати ще один завод уже зовсім не було часу (та й бажання також). Тому повертаюсь до центру Бару, попутньо фотографуючи останні призаводські робітничі будинки. На подвір'ях квітнуть клумби, із вікон визирають супутникові тарілки, а отже, не все так і погано.
Але якщо в барі засидітись, то з часом неодмінно почне мучити похмілля.
От і в останній свій візит до Бару я пробув там дещо більше часу, аніж тривала
Якщо чесно, то я люблю промзону початку ХХ-го сторіччя, тому свідомо рушив у напрямку Барського цукрового заводу. Адже його побратими в Корделівці та Гнівані приємно вразили красою та величністю своїх будівель. Тож в архітектурі Барського цукрового заводу я не сумнівався, лишалося з'ясувати, в якому стані вона дожила до нашого часу.
1.
Наближаюсь до заводу. Стан залізничної будки перед заводом натякає, що підприємство стоїть і цукру тут не робили вже багато років. Звісно ж, занедбаність заводу засмучує. Проте є надія, що фотографуванню не заважатимуть бетонні стіни із охоронцями.
2.
В навколишніх бур'янах, що буйно ростуть крізь бруківку, стоять мовчазними пам'ятниками трактори-буртоукладчики разом з тепловозами. Те, що їх остаточно не розібрали на брухт свідчить, що завод іще так-сяк охороняється.
3.
Буртоукладчики вишикувались розгорнутим строєм в одну шеренгу.
4.
На порослих бур'яном залізничних коліях із задоволенням пасуться кози.
5.
За козами причаїлись два комплектних на вигляд маневрових тепловози.
6.
Повний привід по-залізничному:)
7.
Колії хоча й добряче заросли травою, проте іще в працездатному стані. Та й взагалі, добре, що їх іще на брухт не розібрали.
8.
Буденний провінційний ландшафт - кози та гуси пасуться на фоні закинутих заводських споруд.
9.
Вагон із якого росте трава:)
10.
Зовсім поруч пара жилих будинків із супутниковими антенами.
11.
Повертаюсь назад до локомотивів. Мені завжди подобались тепловози, а тут така нагода полазити по них зовсім безкоштовно!
12.
Це лише здалеку тепловози здаються маленькими, а зблизька навіть у теперішньому абсолютно статичному стані виглядають брутально й потужно.
13.
У цього ТГМ-6 "щасливий" номер - 1414. Якщо він родич автобусних квитків, то його треба з'їсти для повного щастя :)
14.
Зазираю крізь скло до кабіни машиніста (двері замкнено на висячий замок).
15.
Палуба сухопутного корабля. Чи радше парома, якщо зважати на рейки й можливість руху лише в двох напрямках.
16.
Ось так виглядає вагонна зцепка.
17.
Заводська табличка сповіщає, що цей тепловоз було випущено в Муромі у жовтні 1989-го року.
18.
А тепер зазираю всередину червоного локомотива. В дитинстві мене завжди цікавило питання - "а навіщо тепловозу руль? куди ним рулювати?" :)
19.
Локомотив підморгує мені порожньою фарою.
20.
Буртоукладчик схожий на якогось гігантського залізного богомола.
21.
А цей локомотив уже своє відбігав.
22.
Буртовкладальник із лівого боку.
До речі, поясню трохи, що то воно за машинерія. Отож, буртоукладчик призначений для розвантаження цукрового буряка із транспортних засобів, очищення його від землі та вкладання в купи, які називаються буртами.
23.
На цегляній трубі написано рік заснування заводу.
Із заводських воріт вибігає купа собак і починає на мене гавкати. Я дивлюся на свої голі ноги в шортах, потім на собак, потім знов на свої гарні стрункі ноги. Уявляю їх обгризеними собаками й вирішую, що покусані ноги будуть погано гармонувати із рештою одягу, тому на заводське подвір'я не пхаюся, а йду в обхід.
24.
Поруч в старих дореволюційних будівлях живуть люди. Цікаво, ці будинки від самого початку були житловими, чи їх переобладнали із якихось канцелярських приміщень?
25.
Із закриттям заводу магазин втратив своїх покупців і також припинив своє існування.
26.
На подвір'ї іржавіють футбольні ворота і турніки. Схоже, що тут був якийсь навчальний заклад.
27.
Старовинний заводський цех щедро оздоблений цегляним декором. Шкода тільки, що будівлю навіщось побілили. Природній цегельний колір виглядав би набагато ефектніше, та й ніколи б не облущився.
28.
Фотографую заводське подвір'я крізь прути воріт. Під воротами запросто можна було пролізти всередину, але пам'ятаючи про собак я вирішив цього не робити.
29.
На фронтоні цього цеху викладено дату - 1911.
30.
Навпроти цукрового заводу іще якась промислова територія. Ось ця "гравіцапа" саме звідти.
31.
Досліджувати ще один завод уже зовсім не було часу (та й бажання також). Тому повертаюсь до центру Бару, попутньо фотографуючи останні призаводські робітничі будинки. На подвір'ях квітнуть клумби, із вікон визирають супутникові тарілки, а отже, не все так і погано.
