Генделики Рівного
Mar. 29th, 2012 04:31 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
posterrrОт за що я обожнюю Рівне, так це за їхні генделики. Чи хтось думав, що я буду милуватись місцевою архітектурою і захоплено переказувати історію міста? - Облиште. Я істота цинічна й байдужа до сухих історичних фактів, а архітектурних пам'яток в Рівному лишилось не так вже й багато. Зате обмеженість історичних архітектурних цікавинок компенсується розмаїттям сьогоденного декору в закладах громадського харчування.
В принципі, виховання художнього смаку в населення в своїй більшості і формується саме такими генделиками. Бо ж до музею щодня ходити не будеш, все одно там доволі нудно і частіше ніж раз на півроку туди ніхто не потикається. Інша справа - походи з друзями до кнайп та пивничок. Такою справою можна ледь не щодня займатися, тим більше й ціни цьому сприяють. Наприклад, кухоль пива коштує в середньму 6-8 гривень, в залежності від сорту. І це буде не якесь там галіме Чорнобильське світле чи Вобловонь міцне, а чудові сорти живого пива місцевих броварень, як то Князь Сангушко чи Бурштиновий Бергшлосс.
Ну та ви зрозуміли, що половину часу із Рівенських вихідних я провів сам в піцеріях та генделиках. Тож далі будуть фотографії найцікавіших із них.
Розпочну в хронологічному порядку відвідування. Першою була піцерія Сієста.
До Сієсти ми припхалися із самого рання, усього через годину по відкриттю, тобто об одинадцятій ранку (і це вже за літнім часом). Тому вільних місць ще багато, бо пообіді, зазвичай, знайти вільний столику не так вже і просто. Тож замовляємо по Рівню і в очікуванні піци розглядаєм інтер'єр.
Я думаю, що якість фото достатня, щоб не переповідати, що стіни піцерії обвішані плакатами та модельками машинок, трамваїв, літаків та дирижаблів, правда ж? Тож поки ви розглядаєте фото, я смакуватиму своє пиво з піцою.
Наступним в моєму маршруті був Хобі Паб.
Окрім того, що це ніяка не піцерія, а таки справжнісінький паб (більшу частину в меню займає перелік сортів бурштинового напою та закусок до нього, всілякі гарячі страви й салатики тут явно не на першому плані), заклад позиціонує себе як Бар-Музей. Стіни завішені раритетними радіолами, чавунними прасками, колекціями монет і марок, військовими формами і шевронами і тому подібним начинням краєзнавчих музеїв. Крім того, час від часу тут наживо виступають рокові гурти, і постійно можна подивитися футбольні канали (бо всілякі кліпи з М1 в піцеріях мене вже дратують)
Опісля споживання Проскурівського пива в Хобі Пабі був узятий курс на бар Поліно
Лисичок, яких пустили на опудала, звісно шкода. Але в усьому іншому інтер'єр в стилі мисливського бліндажа мені до вподоби.
Окрім названих вище генделиків я ще встиг навідатись до фірмового бару Рівень на пивзаводі та до кав'ярні Івіта. Але всередині вони вже не такі цікаві - таке собі середньостатистичне Всеукраїнське Челентано. Акуратно, затишно зі смаком, але без яскравих цікавинок (окрім приємних цін). Тому закінчу свій пост фотографіями піцерії ззовні (ну не вистачило мені часу ще й туди зайти)
Отож, піцерія Метро, яка встигла непомітно від мене змінити свою зовнішність, обклавшись життєрадісною мозаїкою та почепивши на себе модель американського зорельоту. До речі, серединки мозаїчних соняшників викладено із дзеркалець.
Всередину я тепер не заходив. Але якщо там нічого не змінилось з минулого року, то в залі має стояти закрита кабінка зі столиком, оформлена у вигляді вагону метрополітену. А ще, по всій залі тягнуться поручні, як в метро із пластиковими хапалками для рук, де замість реклами вставлені всілякі кумедні картинки. Та й взагалі всі стіни завішені карикатурами... Так що я вже ностальгую за Метро та рахую дні до наступних відвідин Рівного. А заодно ностальгую за кав'ярнею Сальвадор Далі, за Гаваною і Таверною, за Шинком від Рівня та Одеським двориком того ж таки Хобі Пабу, який відкриється із потеплішанням...
P.S. І хай там як казяться наші зануди-інтелектуали, що пиво - то пійло для бидла, перший крок до алкоголізму й зубожіння нації, я їм скручу дулю в кишені й надалі буду насолоджуватись атмосферою подібних генделиків. Хоча б тому, що розглядати інтер'єри таких пивничок набагато приємніше, аніж дивитись на стіни обмальовані ідіотськими трафаретними гаслами від реактор.юєй. Будьмо!
В принципі, виховання художнього смаку в населення в своїй більшості і формується саме такими генделиками. Бо ж до музею щодня ходити не будеш, все одно там доволі нудно і частіше ніж раз на півроку туди ніхто не потикається. Інша справа - походи з друзями до кнайп та пивничок. Такою справою можна ледь не щодня займатися, тим більше й ціни цьому сприяють. Наприклад, кухоль пива коштує в середньму 6-8 гривень, в залежності від сорту. І це буде не якесь там галіме Чорнобильське світле чи Вобловонь міцне, а чудові сорти живого пива місцевих броварень, як то Князь Сангушко чи Бурштиновий Бергшлосс.
Ну та ви зрозуміли, що половину часу із Рівенських вихідних я провів сам в піцеріях та генделиках. Тож далі будуть фотографії найцікавіших із них.
Розпочну в хронологічному порядку відвідування. Першою була піцерія Сієста.
До Сієсти ми припхалися із самого рання, усього через годину по відкриттю, тобто об одинадцятій ранку (і це вже за літнім часом). Тому вільних місць ще багато, бо пообіді, зазвичай, знайти вільний столику не так вже і просто. Тож замовляємо по Рівню і в очікуванні піци розглядаєм інтер'єр.
Я думаю, що якість фото достатня, щоб не переповідати, що стіни піцерії обвішані плакатами та модельками машинок, трамваїв, літаків та дирижаблів, правда ж? Тож поки ви розглядаєте фото, я смакуватиму своє пиво з піцою.
Наступним в моєму маршруті був Хобі Паб.
Окрім того, що це ніяка не піцерія, а таки справжнісінький паб (більшу частину в меню займає перелік сортів бурштинового напою та закусок до нього, всілякі гарячі страви й салатики тут явно не на першому плані), заклад позиціонує себе як Бар-Музей. Стіни завішені раритетними радіолами, чавунними прасками, колекціями монет і марок, військовими формами і шевронами і тому подібним начинням краєзнавчих музеїв. Крім того, час від часу тут наживо виступають рокові гурти, і постійно можна подивитися футбольні канали (бо всілякі кліпи з М1 в піцеріях мене вже дратують)
Опісля споживання Проскурівського пива в Хобі Пабі був узятий курс на бар Поліно
Лисичок, яких пустили на опудала, звісно шкода. Але в усьому іншому інтер'єр в стилі мисливського бліндажа мені до вподоби.
Окрім названих вище генделиків я ще встиг навідатись до фірмового бару Рівень на пивзаводі та до кав'ярні Івіта. Але всередині вони вже не такі цікаві - таке собі середньостатистичне Всеукраїнське Челентано. Акуратно, затишно зі смаком, але без яскравих цікавинок (окрім приємних цін). Тому закінчу свій пост фотографіями піцерії ззовні (ну не вистачило мені часу ще й туди зайти)
Отож, піцерія Метро, яка встигла непомітно від мене змінити свою зовнішність, обклавшись життєрадісною мозаїкою та почепивши на себе модель американського зорельоту. До речі, серединки мозаїчних соняшників викладено із дзеркалець.
Всередину я тепер не заходив. Але якщо там нічого не змінилось з минулого року, то в залі має стояти закрита кабінка зі столиком, оформлена у вигляді вагону метрополітену. А ще, по всій залі тягнуться поручні, як в метро із пластиковими хапалками для рук, де замість реклами вставлені всілякі кумедні картинки. Та й взагалі всі стіни завішені карикатурами... Так що я вже ностальгую за Метро та рахую дні до наступних відвідин Рівного. А заодно ностальгую за кав'ярнею Сальвадор Далі, за Гаваною і Таверною, за Шинком від Рівня та Одеським двориком того ж таки Хобі Пабу, який відкриється із потеплішанням...
P.S. І хай там як казяться наші зануди-інтелектуали, що пиво - то пійло для бидла, перший крок до алкоголізму й зубожіння нації, я їм скручу дулю в кишені й надалі буду насолоджуватись атмосферою подібних генделиків. Хоча б тому, що розглядати інтер'єри таких пивничок набагато приємніше, аніж дивитись на стіни обмальовані ідіотськими трафаретними гаслами від реактор.юєй. Будьмо!
