posterrr | Закінчення курсантського щоденника №1 (Reply)

12 квітня 2006 року, середа

Дивився Тарантінівський "Hostel". Ну, може і не зовсім Тарантінівський, Квентін лише продюсером числиться. Дійсно, щось надто похмуро, як для Трантіно, хоча загалом стилістика його, але тієї легкості і вишуканості тут немає, а натомість є важка брутальна різанина. "Різня в Техасі бензопилкою" відпочиває, у порівнянні із Хостелом - дитяча казочка. Якщо по правді, то "Різня..." із самого початку сприймалася казочкою, незважаючи на закос під "знято на основі документальних подій". Не розумію, чому Різню заборониди до показу як страшний та потворний, а Хостел - ні. Хоча і правильно зробили, Різня - то гівно, нема чого його дивитись.

13 квітня 2006 року, четвер

А слово "четвер" класно римується із "Хальт, Бундесвер!"
Сьогоднішній запис останній в цьому блокноті, тому аби він різнився від інших, понаписую різної дурні (хотів було "хуйні" або "хєрні" написати, але в останній момент передумав), щоб заповнити до кінця цей розворот сторінок. Писатиму усе, що лізе у голову. Зараз уже завтра, тобто 14 квітня. На моєму ASAHI 4:19. Сиджу в підвалі на ПУ'шщі. Ліве око сильно хоче спати. Праве око чухає себе нормально. Коняра спить сидячи коло комутатора. Якщо хтось буде викликати нас по службовому зв'язку, то Коня нехіло роздуплить тоном, який чутно на всьому вузлі.
У радіоефірі зараз затишшя. Лише засівці намагаються закрити радіоканал (а може і не намагаються, а лише роблять вигляд, давши якісь точки чи корекцію, чи що то воно деренчить). БКЗ'шники всі поголовно сплять.
Усю зміну на посту коїться казна-що. Постійно не співпадають частоти та позивні. На чию це п'яну голову складалися радіодані?
Щойно до нас на ПУ'шку приперся Бульдог. Не спиться уйобку, от він і бродить де-попало. ПостОяв він наді мною, понудив, що немає що немає жодного каналу, побачив, що я його тупо ігнорую, продовжуючи писати блокнот, а Льова спить і не думає просинатись, та змився від нас.
Льову таки роздуплило викликом по службовому зв'язку. То Антоніо, здається, не спить, канал закрити намагається (чи просто як Кінь із Конем вирішив поговорити із Льовою). Антоніо іще раніше пробував закрити канал із Лавиною, та виявилось, що їхня зас-апаратура різними ключами працює.
Льова прокинувся весь пожмаканий, прямо як пакет із цукром, що стоїть за ним. Ми із Льовою тут чаювали чаєм із сухпайка. То не чай, а якийсь "отвар брёвен". У чашці проміж пацур'яків, гілочок та сіна плавають поодинокі чаїнки. Із таким же успіхом можна було заварити накошеного сіна або тирсу.
Коняра сьогодні двічі розводив передавальний центр. В Омишина ледь серце з переляку не стало - думав, що то насправді керівник записав його прізвище через те, що довго передавачі не були налаштовані. Тепер Омишин постійно перепитує час, коли надійшла команда на перенастройку передавачів.
Побродив трохи коридором. Не сплять лише засівці-телеграфісти та Дутик (один із преподів). Він, схоже, взагалі не хоче спати через старече безсоння тому тиняється з одного БП на інший в надії знайти співрозмовника.
Згадую, як зв'язувались із Лавиною. Там, на Лавині, був Гагарін і усіх обсцикав через відсутність радіозв'язку. А що він хотів, як в нас частоти в радіоданих різні? Ми, як старша станція, пробували сказати Лаивні, щоб працювали нашими частотами, але Гагарін почав ще й нас через те обсцикати по телефону... Добре, попрацюємо їхніми частотами. Виходимо в ефір, а вони з нами "лєвими" позивними зв'язуються. Коняра їм каже, що вони працюють невірними позивними, а в ефір вилазить Юра і каже "дєлай што тібє гаварят". Він би ще нам про "Голос Америки" розказав, та як різний мотлох на горищі ховати...

Бонус: Про "Голос Америки" та горище (ну, бо ви не в курсі, що воно таке і до чого)

Припхалась якось до нас в інститут чергова комісія із перевіркою. Ми до тієї комісії тардиційно усе відмили із щітками з милом, вирівняли під натягнуту нитку та поначіплювали на усе що можна по кілька бірок із інвентарними номерами (і навіть на те що не можна поначіплювали). Але Гагаріну того виявилось замало, тож коли вся група пішла із гуртожитку на пари, особисто влаштував шмон по наших кімнатах. Повигрібав із усіх наших ничок та схованок нестатутні труси та шкарпетки (а шкарпетки тоді усі були нестатуними, ми в портянках ходили), усякий інший подібний мотлох, про який у статутах нічого не написано. Зібрав усе те знайдене барахло у коробку з-під телевізора та наказав днювальним винести те все на горище. СтаршИн ще просив Гагаріна десь в інше місце ту коробку притулити, чи краще взагалі усі лахи назад по ничкам в усіх кімнатах порозтусовувати, на що отримав відповідь: СЛУШАЙТЕ МЕНЯ И ГОЛОС АМЕРИКИ.

Ясна річ, комісія по кімнатах і не думала ходити, а одразу ж полізла на горище, звідки на них посипалось усе назбиране Гагаріном лахміття разом із ящиком.