Старий Щоденник 25.03.06 - 31.03.06
Mar. 31st, 2011 11:30 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
posterrr25 березня 2006 року, субота
Таки добрався до Полтави. Із боями, з пересадками, правдами і неправдами, але таки доїхав. Страшно змучений, водночас дуже радий, що побачу своїх товаришів, та засмучений поверненням до довбоїбизму нашої бурси.
Як не дивно, але Юра сьогодні вирішив не тупити і години в три розпустив всіх в увал. Скучкувався я разом із Паяльником та Вялим. Поки Вялий відвисав в інет-клубі, тинялися із Паяльником по Злато-місті. Заходили до перших попавшихся магазинів та гадили із товарів, що там продаються: із сувенірів, комп'ютерних мишок, живих рибок та різних овочів і салатів... Продавці, певно, були не проти вигнати нас із магазину пєндєлями. Якби ми ще трохи поблукали переходом, то так воно і було би. Але нас знайшов Вялий, тож ми разом пішли пити пиво. Ледве знайшли магазин зі столиком (надворі було холодно пити пиво, а в барах ми не хотіли платити більше). Купили пива, риби до пива, а нам її заборонили їсти в магазині... Довелося пити саме лише пиво, та тусуватися містом із рибою. Ну та нічого, рибу ми прикінчили ввечері разом із пельменями, звареними при допомозі кип'ятильника. Треба буде іще приловчитися смажити картоплю та варити суп кип'ятильником, і взагалі файно буде...
26 березня 2006 року, неділя
Хай вони горять ті вибори із такою організацією. Один стіл н всіх курсантів, ще й туплять (скоріше навіть дуплять) безбожно. Проштовхався там зо дві години, втомився, наче увесь день хуячив (в сенсі "робив", а не "квасив"). Сподіваюсь, що нові вибори будуть не раніше ніж за чотири роки.
27 березня 2006 року, понеділок
Ну от, почались безрадісні будні в інституті. Безрадісна їжа в їдальні. Усі, хто повернулися із стажу (а зі стажу повернулись усі), кажуть, що у військах із тих самих продуктів готують значно краще. Мабуть, наші повари справжні майстри своєї справи, якщо найкраще в усіх збройних силах переводять продукти. Гарно вміти готувати - це не кастрюлю рису виїбати, тут бути дядьою Кольою замало, треба хоча б талант мати, чи хоча б старанність або совість...
...Подивися одним оком москальський фільм "Грозовые ворота". Задовбали мене вже фільми про війну, осбливо про афганську і чеченську. Мене бісять ці схожі одне на одного за сюжетом та акторами фільми, які знімали сценаристи та режисери, що не лише ніколи не воювали, а й мабуть не служили, та все своє уявлення про війну склали не з розповідей очевидців, а із знятих раніше кінострічок... Хоча сам фільм, певно, не поганий, кажуть, що покраще 9-ї роти, але мене вже дістали ці комерційні стрічки про хачів-уйобків та наших-охуєнних пацанів...
А ще послухав хваленого (чи правильніше сказати - легендарного) альбома Pink Floyd - The Dark Side Of The Moon. Цікава річ. Певно для 73-го року це було чимось надзвичайним, хоча зараз електронні навороти із яких склали композицію On The Run сприймаються в кращому разі як непорозуміння, або взагалі як відстій, тому що усе старе - то відстійне (це не особисте переконання, а суспільне). Але речей рівня Time та Money в світі не так вже й багато було, так що альбом сміливо можно називати шедевром.
28 березня 2006 року, вівторок
Сьогодні постриг п'ятьох чоловік! До рекорду було далеченько (семеро), але другий результат є. До того ж завтра не буде ніякого стройового огляду, просто так усім припекло стригтися.
Дивився чвертьфінал Ліги: Арсенал - Ювентус. В Арсенала уся команда крім Анрі, Піреса та Леманна - молодь. Так та молодь ганяла Юве в хвіст і в гриву! 2:0 їх здєлали!
29 березня 2006 року, середа
Соромно за самого себе. Не роблю ніхера корисного для суспільства. Конкретно - увесь тиждень, а за великим загалом - 22-й рік. Що воно з мене вийде навіть думати страшно. Певно буду іще одним тупим споживачем, який усе життя працюватиме на ненависній роботі заради грошей - цих перепусток до благ цивілізації типу телевізора і тому подібної гидоти.
30 березня 2006 року, четвер
Як же хрєново запускати ведення щоденника! Зараз насправді вівторок, 4 квітня, і я навіть не уявляю, що можна написати про четвер. Зовсім нічого не пам'ятаю, що в той день відбувалося. А що відбувалося в п'ятницю? Що було в суботу? - АХЗ! Якщо й пригадаю чкусь фігню, то заприсягтись в який із цих днів вона була не зможу. Що ж тепер робити? - Буду власноруч писати історію свого життя, складаючи її із уламків власної пам'яті.
Отже, в четвер пообіді був дощ (хай буде так). Навіть не дощ, а злива. Коротка, але рясна весняна злива. Рясний дощара великими краплями, яскраве сонце із-за залізниці та веселка над навчальним корпусом на фоні темного фіолетового неба. А ще сліпучо-білі берези, здається, що вони аж світяться ізсередини. Гарна погода, від такої завжди настрій покращується. Я саме в ДОніса в кімнаті сиджу, дивлюсь на усе це із його вікна. Настрій - супер, як я вже й казав. Згадуємо із цього приводу із ДОнісом стару життєву мудрість, яку самі ж колись придумали: "Ебать же хуёво, когда хуёво. Но зато как охуенно, когда охуенно!!!"
31 березня 2006 року, п'ятниця
А що ж про п'ятницю таке написати? Можна було б знову написати, що ніхера цікавого цього дня не було, марно витрачений час кількістю 24 години. Але таке я вже писав і начебто вже не раз, тому треба хоча б якусь дурницю пригадати. Крім того, якщо й надумав вести щоденника, то таки треба його заповнювати, навіть якщо й писати нема про що. На крайній випадок можна якогось віршика придумати, чи що. Або записати свої враження від прослуханого, прочитаного чи переглянутого того дня, чим я зараз і займуся.
Подивився гоблінську версію Зоряних воєн, "Буря в стакане" називається. Гоблін - красава, вміє достойні речі із недолюблюємого мною жанру робити. Хоча багато жартів і тупих, але є і шедевральні. До того ж, рідко який перекладач так якісно робить переклад, як це вміє Гоблін. Навіть гонівнв версії, озвучені ним, на кілька порядків краще галімих беземоційних перекладів. А ще в "Буре в стакане" не лише озвучка "лєва", а й багато чого веселого в кадри подомальовано... Браво усій Гоблінській компанії! Аплодую стоячи!
Таки добрався до Полтави. Із боями, з пересадками, правдами і неправдами, але таки доїхав. Страшно змучений, водночас дуже радий, що побачу своїх товаришів, та засмучений поверненням до довбоїбизму нашої бурси.
Як не дивно, але Юра сьогодні вирішив не тупити і години в три розпустив всіх в увал. Скучкувався я разом із Паяльником та Вялим. Поки Вялий відвисав в інет-клубі, тинялися із Паяльником по Злато-місті. Заходили до перших попавшихся магазинів та гадили із товарів, що там продаються: із сувенірів, комп'ютерних мишок, живих рибок та різних овочів і салатів... Продавці, певно, були не проти вигнати нас із магазину пєндєлями. Якби ми ще трохи поблукали переходом, то так воно і було би. Але нас знайшов Вялий, тож ми разом пішли пити пиво. Ледве знайшли магазин зі столиком (надворі було холодно пити пиво, а в барах ми не хотіли платити більше). Купили пива, риби до пива, а нам її заборонили їсти в магазині... Довелося пити саме лише пиво, та тусуватися містом із рибою. Ну та нічого, рибу ми прикінчили ввечері разом із пельменями, звареними при допомозі кип'ятильника. Треба буде іще приловчитися смажити картоплю та варити суп кип'ятильником, і взагалі файно буде...
26 березня 2006 року, неділя
Хай вони горять ті вибори із такою організацією. Один стіл н всіх курсантів, ще й туплять (скоріше навіть дуплять) безбожно. Проштовхався там зо дві години, втомився, наче увесь день хуячив (в сенсі "робив", а не "квасив"). Сподіваюсь, що нові вибори будуть не раніше ніж за чотири роки.
27 березня 2006 року, понеділок
Ну от, почались безрадісні будні в інституті. Безрадісна їжа в їдальні. Усі, хто повернулися із стажу (а зі стажу повернулись усі), кажуть, що у військах із тих самих продуктів готують значно краще. Мабуть, наші повари справжні майстри своєї справи, якщо найкраще в усіх збройних силах переводять продукти. Гарно вміти готувати - це не кастрюлю рису виїбати, тут бути дядьою Кольою замало, треба хоча б талант мати, чи хоча б старанність або совість...
...Подивися одним оком москальський фільм "Грозовые ворота". Задовбали мене вже фільми про війну, осбливо про афганську і чеченську. Мене бісять ці схожі одне на одного за сюжетом та акторами фільми, які знімали сценаристи та режисери, що не лише ніколи не воювали, а й мабуть не служили, та все своє уявлення про війну склали не з розповідей очевидців, а із знятих раніше кінострічок... Хоча сам фільм, певно, не поганий, кажуть, що покраще 9-ї роти, але мене вже дістали ці комерційні стрічки про хачів-уйобків та наших-охуєнних пацанів...
А ще послухав хваленого (чи правильніше сказати - легендарного) альбома Pink Floyd - The Dark Side Of The Moon. Цікава річ. Певно для 73-го року це було чимось надзвичайним, хоча зараз електронні навороти із яких склали композицію On The Run сприймаються в кращому разі як непорозуміння, або взагалі як відстій, тому що усе старе - то відстійне (це не особисте переконання, а суспільне). Але речей рівня Time та Money в світі не так вже й багато було, так що альбом сміливо можно називати шедевром.
28 березня 2006 року, вівторок
Сьогодні постриг п'ятьох чоловік! До рекорду було далеченько (семеро), але другий результат є. До того ж завтра не буде ніякого стройового огляду, просто так усім припекло стригтися.
Дивився чвертьфінал Ліги: Арсенал - Ювентус. В Арсенала уся команда крім Анрі, Піреса та Леманна - молодь. Так та молодь ганяла Юве в хвіст і в гриву! 2:0 їх здєлали!
29 березня 2006 року, середа
Соромно за самого себе. Не роблю ніхера корисного для суспільства. Конкретно - увесь тиждень, а за великим загалом - 22-й рік. Що воно з мене вийде навіть думати страшно. Певно буду іще одним тупим споживачем, який усе життя працюватиме на ненависній роботі заради грошей - цих перепусток до благ цивілізації типу телевізора і тому подібної гидоти.
30 березня 2006 року, четвер
Як же хрєново запускати ведення щоденника! Зараз насправді вівторок, 4 квітня, і я навіть не уявляю, що можна написати про четвер. Зовсім нічого не пам'ятаю, що в той день відбувалося. А що відбувалося в п'ятницю? Що було в суботу? - АХЗ! Якщо й пригадаю чкусь фігню, то заприсягтись в який із цих днів вона була не зможу. Що ж тепер робити? - Буду власноруч писати історію свого життя, складаючи її із уламків власної пам'яті.
Отже, в четвер пообіді був дощ (хай буде так). Навіть не дощ, а злива. Коротка, але рясна весняна злива. Рясний дощара великими краплями, яскраве сонце із-за залізниці та веселка над навчальним корпусом на фоні темного фіолетового неба. А ще сліпучо-білі берези, здається, що вони аж світяться ізсередини. Гарна погода, від такої завжди настрій покращується. Я саме в ДОніса в кімнаті сиджу, дивлюсь на усе це із його вікна. Настрій - супер, як я вже й казав. Згадуємо із цього приводу із ДОнісом стару життєву мудрість, яку самі ж колись придумали: "Ебать же хуёво, когда хуёво. Но зато как охуенно, когда охуенно!!!"
31 березня 2006 року, п'ятниця
А що ж про п'ятницю таке написати? Можна було б знову написати, що ніхера цікавого цього дня не було, марно витрачений час кількістю 24 години. Але таке я вже писав і начебто вже не раз, тому треба хоча б якусь дурницю пригадати. Крім того, якщо й надумав вести щоденника, то таки треба його заповнювати, навіть якщо й писати нема про що. На крайній випадок можна якогось віршика придумати, чи що. Або записати свої враження від прослуханого, прочитаного чи переглянутого того дня, чим я зараз і займуся.
Подивився гоблінську версію Зоряних воєн, "Буря в стакане" називається. Гоблін - красава, вміє достойні речі із недолюблюємого мною жанру робити. Хоча багато жартів і тупих, але є і шедевральні. До того ж, рідко який перекладач так якісно робить переклад, як це вміє Гоблін. Навіть гонівнв версії, озвучені ним, на кілька порядків краще галімих беземоційних перекладів. А ще в "Буре в стакане" не лише озвучка "лєва", а й багато чого веселого в кадри подомальовано... Браво усій Гоблінській компанії! Аплодую стоячи!
