Так вот куда Еж пропал...

Що ж, нарешті я оговтався після вчорашнього фестивалю разом із його п’янками, упорядкував думки в голові та фотографії на ноутбуці, тепер можна і звітувати за скоєне. Отож, вчора, тобто в суботу, стрибаю до автобусу Вінниця – Хмельницький та їду до Меджибожа на фестиваль. Дорогою міркую, яке все-таке кострубате слово те «Хмельниччина», час його вже замінити на щось більш милозвучне, наприклад на «Похмілля» за аналогією із Тернопіллям і Поділлям. Пробую занотувати ту ідею до всього блокнота, але трясе так, що написане більше схоже на кардіограму заслуженого інфарктика, аніж на літери. Окрім траси Київ – Львів наші дороги якісного асфальту в житі не бачили.
( Read more... )

Бля, ну это вообще ни на одну нормальную голову не налазит! Я не смотрю телевизоров и не слушаю радио, за пределами квартиры стараюсь ограждаться от посторонних звуков своими наушниками. Но меня эта конченная песня уже вконец заебала! Единственное всеподавляющее желание при первых аккордах этого ужаса - это как минимум сделать трахеотомию потапу с настей, что бы им посложнее пелось. А заодно всех работникам телеканалов и радиостанций расстрелять рядочком, за то что такую мерзость в эфир суют беспрерывно. Затем еще и каждому по контрольному осиновому колу в грудь забить, что бы наверняка! Достало! Ненавижу!

 Усі воєнні діляться на дві категорії: ті, в яких в голові застряг снаряд, і ті, в кого там застрягло два снаряди. В будь-якому разі, не хвилюйтесь - снаряди, скільки би їх не було, мозок не зачіпають. Більш того, забезпечують голові відмінну вентиляцію, що позитивно впливає на здатність фантазувати.
 Сьогодні от цілий генерал придумав обртусити усе листя, яке ще лишилось на деревах. А чого це справді, у воєнних вже давно як зимовий сезон настав, а в яблунь досі нєподобающа форма одєжди? Нєпорядок. От чорнобривці вже два тижні, як повисмикували, тепер час і за дерева братися. І фігня, що ті листя мало того, що капєц як високо висять, та ще й почіплялися за гілляки, наче то їхній Сталінград, тобто намертво, усе-одно на ранок його має не бути. Тому усі озброюються драбинами та дрючками та йдуть строєм війною на яблуні. Марширують в ногу, щоб листя само від вібрацій падало...
 Ех, шкода, що залиши свого фотіка вдома...

Тра-ра-ра! тра-ра-ра!
ЗакопАли ми жмура.

Ну і чого було вмикати дристомет? І хто там в селі порівнював, чи однакового відтінку жовтого наші кокарди, якщо ми там з непокритою головою були? І хто там порівнював гудзики на кітелях, якщо ми навіть плащів не знімали? І хто дивився на начищеність черевиків, коли до цвинтаря через усе село бур'янами добиралися?
Намає нічого гіршого за сцикунів на керівних посадах. Блядь, понабирали дебілів в армію!

Ну от, все іде до того, що секонди рано чи пізно прикриють. Вже і в мас-медіа, наприклад на Ері, розпочалася травля, з понтом: це все низькоякісний непотріб, до того ж антисанітарія, бацили та вся фігня. Ще й розвиватись вітчизняному виробнику не дає. Так що з нового року секонди збираються прикрити "із благімі намєрєніями про наше здоров'я та вітчизняного виробника". В принципі, я цього вже давно очікував, із того часу, як секонди почали швиденько обживати території закритих, ні сіло ні впало, ігрових автоматів. Аж надто їх багато розвелось, аби із них не захтіли здерти величезні податки.
Зате ж якими красивими гаслами усе це прикривається:
Підтримаймо вітчизняного виробника! - наче й справді найбільшу загрозу несе одяг б/у, а не всілякий китайсько-турецький непотріб, якого з усіх базарів та половини бутіків аж через верх вилазить.
Це усе низькоякісний непотріб! - Ага, галімі дешеві найки, левіси, томтейлори та інші. Куди їм до світових стандартів фабрики Подолянка або іспанських чобітків тульчинської взуттєвої фабрики.
Це все суцільна антисанітарія - мало хто із якими болячками його вже носив! - А мало хто із якими болячками міряв новий одяг у салонах? Ну-ну...
І останнє - потрібно підвищувати самоповагу свого народу, адже той, хто вдягається у секондах не має власної гідності. - А забезпечувати людей мізерною зарплатою, якої навіть на китайське шмаття не вистачає, то напевно вияв нечуваної турботи з боку держави...
До-речі, про китайців. От їхній легкій промисловості закриття секондів якраз таки буде найвигідніше, тому що їхня продукція одразу ж стане найдешевшим вибором. Шукай кому вигідно... Не дарма ж наш президент так дбає про розвиток взаємовідносин з Китаєм...
Ну а я тим часом побіжу скуповуватись у секонди, ну не гречку ж по 14 грн за кіло купляти...

Мой сокамерник огорошил сегодня вопросом:
- Не помнишь, как фарш для макаронов по-флотски делается? А то я забыл, помню, что сам фарш, цыбуля..
- Блин, да как хочешь, так и делаешь, хоть с тушенкой...
- Да ну тебя, это только у тебя "делаешь, как хочешь"... - Обиделся, и ушел на кухню.

А я вот задумался, неужели это все так серьезно подходят к приготовлению пищи? С рецептами, формулами, весами, рулетками и таймерами? Когда отклонение от рецептуры на шаг влево карается немедленным расстрелом? Неужели действительно нужно записывать рецепты яичницы, дерунов и жаренной картошки? Всегда приравнивал кулинарию к творчеству,а не к смене на конвейере, где только и делаешь, что весь день пришиваешь только левые рукавы, а к правым тебя уже не пускают.
Может, я делаю что-то неправильно?

А вот вы знаете, как нужно правильно белить и обкапывать деревья? А снами даже занятия провели по этому поводу с наглядным пособием:) Смотрите и учитесь! :)))

Был у нас тут недавно в части митинг. Построили на плацу толпу военных. Понасобирали выживших после вчерашнего грандиозного бухалова замполитов (намедни было много поводов для пьянки от дня рожденья начштаба через юбилей одной и частей и аж до грядущего дня ВСУ), что бы они нам скучные речи с листочков читали. А еще батюшку привели, что бы он тоже нам чего-то хорошего порассказывал и заодно изгнал нечистую силу. И пока нам говорили в микрофон всякие пожелания замполиты (мало говорили, плохо им с бодуна было) и батюшка (а он, зараза, говорил много и долго, аж ноги устали его слушать - мы ведь стоя в строю это всё слушаем) нам ничего другого не оставалось, как стебаться с происходящего.
- О господи! Я уж подумала, что это самовар выносят, а это нас щя кропить будут. - Это как раз солдатик серебряную чашу со святой водой выносил.
- Это не самовар, это кубок лиги чемпионов. Сейчас нальют туда шампанского и будут всех им поливать.
- Блин, а неудобно же всех вручную брызгать. Пора уже святую воду в баллончиках выпускать, и пшикать всех, как дезодорантом.
- Не, для такой толпы надо святую воду в огнетушитель заправлять. Полил всех по-быречку из брандспойта, и не надо напрягаться, рукой махать.
- Ага. Или из такой штуки святить, которой жуков прыскают. Закинул бак с водой за плечи, и кропишь. А сзади солдатик бегает, и давление накачивает, что бы батюшка не утруждался.
Сам же батюшка тем временем закончил свои проповеди, достал где-то из-под рясы чемоданчик, открыл его, ивлёк оттуда какую-то белую накидку и стал её на себя одевать.
- Ой, а что это он, ОЗК (ОЗК - это такая химзащита, если кто не в курсе) одевает? Сейчас точно кропить нас будет!
И действительно, батюшка облачился в свою ритуальную накидку и пошел нас брызгать приговаривая:
- Кто там от меня прячется? Можете не прятаться. Всек окроплю!
Ну а мы продолжаем стебаться:
- Сейчас к нему замполит подбежит, выхватит тазик с водой и выпьет литра два, а то его сушит сильно после вчерашнего. Напъется воды, отдаст тазик и скажет: "Фуххх. Продолжайте".
Тем временем батюшка дошел до нас и за моё богохульство набрызгал мне воды в глаз. Правда должного эфекта сия процедура не возимела.
- Сейчас батюшка всех докропит, у него еще пол ведра воды останется. Так что бы её назад не нести, он все остатки на последнего в строю выльет.
- Не, замполит не позволит. Он всю воду себе на голову выльет и скажет: "Хорошо! Холодненькая!"
Замполит видать прочувствовал, что мы свой стеб потихоньку с батюшки на него переключаем, поэтому быстренько свернул это безобразие под названием "митинг" и разогнал всех строевым шагом мимо трибуны по рабочим местам. Эх жаль, а так же весело было...

 І чому завжди усі напряги починаються в кінці робочого дня?  Риторичне питання...
 І саме паскудне, що сидиш не із-за своєї порвини, а із-зі тупості кореспондента на іншому кінці дрота, який не може забезпечити зв'язок. Це все одно, що тобі потрібно обмінятись із кимось еСеМеСками, але те мудило не вміє їх писати! От і доводиться пояснювати йому три години у телефонному режимі (добре, що воно хоч людську мову розуміє, і навіть розмовляти вміє!), що йому треба натиснути, за який тумблероек посмикати і куди який дротик встромити. "Дивись, у тебе зліва на апаратурі такий то блочок є. На ньому написано те-то. Під ним канали виходять. Забивай четвертий бананом! Блін, планка така така широка, восьмиштиркова! До восьми вмієш рахувати? Це більше ніж сім і менше чим дев'ять! Бля, та нахєр мені твої шнурочки?! Нахєр вииймаєш шнурочки і затикаєш бананом! Заткнув?! Так, там лам-то лампочкка погасла? Нє?! А там така пімпочка є, там таке-то написано, ти її крутив? І нічого? Ну то бач в тебе внизу справа такий сіренький блочок є? Да-да, с тумблєрками такий! Стукни по ньому ногою! Да, ногою! Сильніше! А тепер слабше! Ну що погасла? От бачиш, є! Пішли далі..."
 І приблизно у тому ж дусі до половини дев'ятої. Прощавай Квадрат і фестиваль українського кіно! Принаймі повнометражки точно накрилися тазіком для варення. І як то його завтра на мульти вирватись раніше з роботи? Бо ж мульфільми - то святе! 

 P.S. А є такі люди, які б дивились фільм "Здравствуйте, мы ваша крыша" і він їм сподобався? Чи я один вважаю його вбогою повнометражною варіацією Петросянівських скетчів та іншой продукції від Кривого Дзаркала та Аншлаг-Аншлага (чи Ахшланг-Ахшланга?)?