![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Архів 14.02.06 - 16.02.06
14 лютого, вівторок
Сиджу в їдальні, снідаю. Юрі не сидиться. Він тиняється по залу і покусує собі губи. Потім йому набридає усе це, і він своїм істеричним дискантом каже:
- Курс вссать!
По реакції тих, хто був біля нього, здогадуюсь, що певно він казав "встать". Бля, навіть поїсти спокійно не дає. Спішно запихуюсь десертом (бутербродом з маслом, цукром і сиром) і виходжу надвір. Там нерви трохи заспокоюються, тому що надворі справді гарно - усе в білому пухнастому інію. Тепер Юрин вереск "Ногу взяли! Движение рук!" сприймається як хороший жарт. Настрій лише підіймається.
15 лютого, середа
Кращі мізки нашого блоку б'ються над розгадкою страшенної таємниці: "Яка тварюка вчора вночі обригала наш туалет?" Це ж треба було так день усіх закоханих відмічати...
Сьогодні золотий наряд, золота варка. А ще сьогодні друга гра по міні-футболу. Вчора ми добросовісно проїбали 222-й групі 0:1. Причому без питань. Хоча на нуль-нуль при гарному фарті й можна було б відіграти, а от розраховувати на щось більше... Хіба що при найохуєннішому фарті. Ну а сьогодні ми грали із 15-м курсом, із малюками. Так дивом їм не проїбали! Ледве очко врятували - 4:4. А просто нєхуй двома складами грати по півтайму грати ( вірніше - "майже двома", завжди когось одного не вистачало на два склади). Так от, відбігав я у захисті весь перший тайм. Ми навіть його виграли 1:0. При чому впевнено. Та ще й я того м'яча забив, вірніше закотив в пусту раму при добиванні. (І що б вони без мене робили? - треба ж себе похвалити, бо ніхто крім мене не похвалить). А потім, у другому таймі, першу 10-хвилинку відпочивав, поки другий склад грав. А тим часом другий склад грав-грав і награв три банки у власну раму. Я думав, що то пиздець. Та нічого,вийшли ударним складом і зрівняли: спершу Нігер зі штрафного забив, а потім Коняра ледь не з ворОтніком м'яча в рамку заштовхав. Ну ми на них нависли, бо думали виграти, а вони нас в контрі три в два розкатали. І замість того щоб виграти, ми за хвилину з гаком до кінця летимо 3:4. Тут я подумав, що нам пиздець повний. До кінця лишається хвилина. Робити нема чого, іду вперед правим флангом і подаю на дальню штангу. Тільки невдало - ворОтнік виходить з воріт і кулаком вибиває м'яча. А от вибиває дуже навіть вдало - в лице власному захиснику, який до своїх воріт вертався. І от від того самого ворожого писка м'яч повільно поскакав до воріт. А захисник із ворОтніком, замість того, щоб бігти за ним, зіткнулися одне з одним і згаяли із-за цого якусь хвилю часу. Тим часом м'яч повільно перекочується через лінію воріт. Його наздоганяє захисник, вибиває в поле, але влучає у ворОтніка, який біг слідом і стрибав рятувати від гола! І от так вони усі втроьх (тобто захисних, воротнік і, власне, м'яч) купою залітають до сітки!!! 4:4!!!!! Слава богу, відскочили!..
Золотий наряд розпочався нехуйово. Майже нічого не робили, насмажили картоплі і нажерлися її. Старого наряду не бачили - вони також золото відстояли і з'їбалися з їдальні нас не дочекавшись.
Поки що усе нормально.
16 лютого, четвер
Щось хуйовеньке у мене "золото" - то начальниця, то черговий припахати намагаються, аж відморожуватись від них заїбався. Прапор наш взагалі закошмарив: ходить тут і нудить. Наприклад: прийшли зранку нарядом і попадали за пічку. Підходить прапор і починає нити:
- Сбежали вчера как крысы.
Ми на це морозимось.
- Овощники картошку только сверху перечистили.
З нашого боку знову нуль емоцій.
- У варочников в цеху полный пиздец.
Анік відривається від своєї труби і перепитує:
- Полный что?
В Аніка сьогодні день народження. Класно він його святкує...
Доніс каже, що зразу викупив, що наш прапор - дибіл. Я вважаю, що "дибіл" - то надто жорстко. От "хуйлятинка" - це вже набагато лагідніше...
...Лежимо за пічкою, гриземо сухарі або куняємо. Шеф-повар вмикає казана, який вже років сто не працював і хоче кип'ятити там 400 літрів води. Казан нагрівається і з нього вилазить мільйон тарганів! Я ще стільки тарганів одразу в житті не бачив! Та що там "одразу", я взагалі за усе своє життя і десятої частини тієї кількості не бачив! За ними навіть казана не видно Тільки здоровенний циліндр із бігаючих тарганів!.. Шеф флегматично зливає ту тарганячу армію окропом...
А в нас наряд іще так нічого, в порівнянні з уч.корпусом. Там сьогодні срака якась, глибока темна і смердюча. То Хлану не сподобалось, як холл вимито, то Клара 3 гривні збити хоче. Ну, з Хланом все ясно: він свято вірить в те, що заглядати в усі кутки і розйобувати курсантів за порядок - то його, полковнича, робота. Клара також у своєму репертуарі: кричить, верещить і матюкається. Сьогодні через те, що що їй тістечка "корзінки" пом'яли, як несли їх з пекарні до чіпкА. Я питаю, як це можна було їх пом'яти? Кольос відповідає: "Ну так, я же их нёс". А, ну тепер усе зрозуміло)
Сиджу в їдальні, снідаю. Юрі не сидиться. Він тиняється по залу і покусує собі губи. Потім йому набридає усе це, і він своїм істеричним дискантом каже:
- Курс вссать!
По реакції тих, хто був біля нього, здогадуюсь, що певно він казав "встать". Бля, навіть поїсти спокійно не дає. Спішно запихуюсь десертом (бутербродом з маслом, цукром і сиром) і виходжу надвір. Там нерви трохи заспокоюються, тому що надворі справді гарно - усе в білому пухнастому інію. Тепер Юрин вереск "Ногу взяли! Движение рук!" сприймається як хороший жарт. Настрій лише підіймається.
15 лютого, середа
Кращі мізки нашого блоку б'ються над розгадкою страшенної таємниці: "Яка тварюка вчора вночі обригала наш туалет?" Це ж треба було так день усіх закоханих відмічати...
Сьогодні золотий наряд, золота варка. А ще сьогодні друга гра по міні-футболу. Вчора ми добросовісно проїбали 222-й групі 0:1. Причому без питань. Хоча на нуль-нуль при гарному фарті й можна було б відіграти, а от розраховувати на щось більше... Хіба що при найохуєннішому фарті. Ну а сьогодні ми грали із 15-м курсом, із малюками. Так дивом їм не проїбали! Ледве очко врятували - 4:4. А просто нєхуй двома складами грати по півтайму грати ( вірніше - "майже двома", завжди когось одного не вистачало на два склади). Так от, відбігав я у захисті весь перший тайм. Ми навіть його виграли 1:0. При чому впевнено. Та ще й я того м'яча забив, вірніше закотив в пусту раму при добиванні. (І що б вони без мене робили? - треба ж себе похвалити, бо ніхто крім мене не похвалить). А потім, у другому таймі, першу 10-хвилинку відпочивав, поки другий склад грав. А тим часом другий склад грав-грав і награв три банки у власну раму. Я думав, що то пиздець. Та нічого,вийшли ударним складом і зрівняли: спершу Нігер зі штрафного забив, а потім Коняра ледь не з ворОтніком м'яча в рамку заштовхав. Ну ми на них нависли, бо думали виграти, а вони нас в контрі три в два розкатали. І замість того щоб виграти, ми за хвилину з гаком до кінця летимо 3:4. Тут я подумав, що нам пиздець повний. До кінця лишається хвилина. Робити нема чого, іду вперед правим флангом і подаю на дальню штангу. Тільки невдало - ворОтнік виходить з воріт і кулаком вибиває м'яча. А от вибиває дуже навіть вдало - в лице власному захиснику, який до своїх воріт вертався. І от від того самого ворожого писка м'яч повільно поскакав до воріт. А захисник із ворОтніком, замість того, щоб бігти за ним, зіткнулися одне з одним і згаяли із-за цого якусь хвилю часу. Тим часом м'яч повільно перекочується через лінію воріт. Його наздоганяє захисник, вибиває в поле, але влучає у ворОтніка, який біг слідом і стрибав рятувати від гола! І от так вони усі втроьх (тобто захисних, воротнік і, власне, м'яч) купою залітають до сітки!!! 4:4!!!!! Слава богу, відскочили!..
Золотий наряд розпочався нехуйово. Майже нічого не робили, насмажили картоплі і нажерлися її. Старого наряду не бачили - вони також золото відстояли і з'їбалися з їдальні нас не дочекавшись.
Поки що усе нормально.
16 лютого, четвер
Щось хуйовеньке у мене "золото" - то начальниця, то черговий припахати намагаються, аж відморожуватись від них заїбався. Прапор наш взагалі закошмарив: ходить тут і нудить. Наприклад: прийшли зранку нарядом і попадали за пічку. Підходить прапор і починає нити:
- Сбежали вчера как крысы.
Ми на це морозимось.
- Овощники картошку только сверху перечистили.
З нашого боку знову нуль емоцій.
- У варочников в цеху полный пиздец.
Анік відривається від своєї труби і перепитує:
- Полный что?
В Аніка сьогодні день народження. Класно він його святкує...
Доніс каже, що зразу викупив, що наш прапор - дибіл. Я вважаю, що "дибіл" - то надто жорстко. От "хуйлятинка" - це вже набагато лагідніше...
...Лежимо за пічкою, гриземо сухарі або куняємо. Шеф-повар вмикає казана, який вже років сто не працював і хоче кип'ятити там 400 літрів води. Казан нагрівається і з нього вилазить мільйон тарганів! Я ще стільки тарганів одразу в житті не бачив! Та що там "одразу", я взагалі за усе своє життя і десятої частини тієї кількості не бачив! За ними навіть казана не видно Тільки здоровенний циліндр із бігаючих тарганів!.. Шеф флегматично зливає ту тарганячу армію окропом...
А в нас наряд іще так нічого, в порівнянні з уч.корпусом. Там сьогодні срака якась, глибока темна і смердюча. То Хлану не сподобалось, як холл вимито, то Клара 3 гривні збити хоче. Ну, з Хланом все ясно: він свято вірить в те, що заглядати в усі кутки і розйобувати курсантів за порядок - то його, полковнича, робота. Клара також у своєму репертуарі: кричить, верещить і матюкається. Сьогодні через те, що що їй тістечка "корзінки" пом'яли, як несли їх з пекарні до чіпкА. Я питаю, як це можна було їх пом'яти? Кольос відповідає: "Ну так, я же их нёс". А, ну тепер усе зрозуміло)