Ретроархів

[posterrr]

 Повертаюсь до розшарювання своїх курсантських записів чотирирічної давнини. Кому цікаво, хай лізе під кат

 30 січня 2006, понеділок

 Всім всратися: приїхала комісія!!! То хуйня, що вони всі забухають з нагоди дня інституту і поїдуть собі назад до свого Києва, щоб протверезитись. Або поїдуть до іншого інституту чи до іншої в/ч, щоб не протверезитись. То все хуйня, що нас годують лайном та заморожують в аудиторіях навчального корпусу. Головне - це дристати кривавим поносом під час дії комісії. Бляха-муха, Юра, перестанеш ти коли-небудь обсцикатися? - Мабуть, що ні... 
 Сьогодні він продовжив акцію "кому людей?" "А что мне, людей жалко? У меня их сто с хуем на курсе" Тож пішов я сьоодні із іще кількома "шасливчиками" в баню... шкрябати лавочки... ложками... щоб не порізвтись. Та справа виявилась реальним зайобом. Ложки у щілини між дошками, з яких сколочені лавочки, пролазять з великими труднощами. Відколупана звідти суміш із засохшого мила, волосся і решток шкіри з усіх частин тіла, нігтів, поту та бруду нахабно розлітається пилюкою і осідає на руки, обличчя та у носі. Бридко...
 Їбошили 2 години. Повертаючись о 17.00 до гуртожитку звернув увагу на дим із труби котельні. Цього разу він був попелясто-сірим на тлі такого ж попелясто-сірого неба. Тільки небо було плоским, як бетонна плита, і нерухомим, а дим, навпаки, живим та об'ємним.
 
Завтра буде тривога. Принаймі Юра в це свято вірить, тому, як зазвичай, всирається і у звільнення до ранку відпускає лише одружених. До п'ятої ранку. Сам він, мабуть, ночуватиме з нами. Справді, нахуя потрібна дружина, якщо тут сотню курсантів їбати можна? Хай навіть і не в прямому сенсі слова, але ж все-одно по-кайфу! Юра, певно, буде стояти перед оружейкою, курити Ватру і чекати на тривогу. Він думає, що тривога буде о шостій...
 Готуючи до тривоги усі манатки (ну там, відв'язую речовий мішок від ліжка, а натомість прив'язую до нього ОЗК, тобто до речмішка прив'язую, а не до ліжка) сам не знаю чому переконуюсь, що тривога буде не о шостій, або не завтра, або її взагалі не буде. Але точно, що о 6.30 31-го січня тривоги не буде...


31 січня, вівторок

 Як я і думав, о шостій тривоги не було. І взагалі нічого не було, крім підйому. Та ще прибиральники території поверталися до гуртожитку - вийшли із нього вони ще в 5.30. А то як так може бути, щоб по тривозі територія була неприбраною? На зарядку виганяти нас побоялися: "А раптом - тривога, а курс сніг кедами витоптує?" Хвилин через 10 після підйому Юра особисто пішов підіймати курсантів із ліжок. Як приємно, коли тебе ранком сам майор будить. Якось навіть більше себе поважати починаєш: сам майор особисто припхав свою дупу до тебе в кімнату, щоб розбудити або сказати, щоб ішов до навч.корпусу на пари чи сампо, або піднявся у світлицю чи спустився на вечірню перевірку. Дякую тобі, Юра, за таку турботу. Дай тобі бог здоров'я ненадовго. Бо ти, блядь, уже заїбав усе навколо обсирати!!
 Сім годин і кілька хвилин. Днювальний закричав "Навчальний збір!" Через дві секунди Юра забігає до нашого блоку та істерично волає "Ану, блядь, живее поднялись к оружейной комнате!" Після цієї його появи зникає усіляке бажання взагалі кудись іти.
 Із-за тієї тривоги хаваємо майже на годину пізніше. Давлюсь бутербродом та холодною кавою з бергамотом". На перловку дивитися страшно. Я її і теплою боявся, а вигляд захоловшого перловану взагалі викликає напад панічного переляку.
 Ледве встиг повернутися із їдальні до гуртожитку, як знову був обісраний із Юриного дристомету: "Выходим все на сампо! В комнатах оставляем порядок!"...
 ...Сиджу, втикаю в учкорпусі. Знову заганяють до гуртожитку, наводити порядок. Бо ж у кімнатах срач неймовірний: "Берцы в шкафу стоят, тапочки гражданские, а у Есмана в комнате вообще гражданка на тремпеле висит!" І як тільки ми в такому свинюшнику жити можемо? Ганьба! Хвилин через 15 Юра знову виганяє усіх до учкорпусу. Ну це вже хуй йому. Йдемо грати у футбол по снігу. По дорозі до стадіону розминаємось із начальником зв'язку, Рудиком. Якби то бачив Юра, то всрався би зі страху чи взагалі вмер би від розриву серця. Рудику ж на нас похуй - хочуть хлопці грати в футбол, то й нехай собі грають, йому то що до того?
 А сам футбол був кайфовим. Давно я стільки позитиву не отримував. От тільки ноги сильно позамерзали, навіть місцями перестав їх відчувати. Зате потім вода з крану здавалася теплою.
 Після обіду на Юру напав новий приступ обсираючої істерії (чи, може, істеричного обсирання?). "Пожар!! Все вниз! Форма пять!". Дивно, нічим горілим не смердить. Потроху починаю рятувати майно: розпихую по кишенях гаманець, недочитану книгу. Потім думаю, як би це врятувати дві коробки касет. Хуй з ними, все-одно максимум, що може горіти,  це сміттєбак під гуртожитком. А по якій формі одягу спускатися? Виходжу в блок, щоб спитати. По сходах пожежники розмотують кишку пожежного шлангу. Щось не схоже це все на пожежу, бо коли пожежа справжня, то пожежники встигають якраз на розгрібання головешок.
 "Отставить пожар!" - це Пітєр кричить, повертаючись від нач.курсу. Ну от, так я і думав... Юра, побачивши пожежників, які відпрацьовують "вводну", обісрався: "Пожар! Все вниз!" А коли його обматюкали пожежники, боячись, що їх затопчуть панічно тікаючі курсанти, почав кричати: "А-а-а! Отставить пожар!" Можливо, із Юрою все було і не так, але надто вже все це схоже на правду, щоб бути просто вигадкою... 
 Зазнавши поразки у виганянні курсантів із гуртожитку під приводом пожежі, Юра повиганяв усіх на сампо...

 ...Ввечері на нас чекає іще одна радість: завтра підйом о 5.30, в 6.00 ми вже снідаємо в їдальні, з 6.30 до 7.00 екіпіруємось і сунемо у Вакули (наш полігон) на розконсервацію техніки зв'язку, АКБ та іншої гидоти. З собою беремо речові мішки, ОЗК, протигази, автомати, штик-ножі, підсумки та по 4 магазини на душу.А нахуя нам все це брати з собою? - "Щоб діти грому не боялися". Гарне пояснення, іншого я і не чекав.
 Піднімаємось нагору після вечірньої перевірки. Настрій - супер! Енергія аж через вуха вилазить. Мию морду у вмивальнику.
- А-А-А!!!!! - несамовито кричить Доніс із своєї кімнати.
- Завали своё ебло!!!!! - кричить йому Анік в мене над вухом. Його морально підтримує Іваха:
- А-А-А!!!
- Да не ори у меня над ухом, - каже Івасі Ботва
- Ботва, твоя очередь орать.
- Не-а, меня не прёт.
- Ты что, не мужик, крикнуть не можешь? - підзадорює його Іваха. Ботва виходить із вмивальної і щосили горлає:
- Спокойной ночи!!!!!
- О! Видно, что мужик, - хвалять його усі. Я виходжу із вмивальника слідом за Ботвою:
- Всем срать!!!!!
- Всем ссать, - поправляють мене із 706-ї (здається, Горіх)
- Всем ссать!!!!! - виправляюся я і йду спати...
 ... Лежу в ліжку. Слухаю плеєр, ТНМК'івське "Відривайся". Мене аж ковбасить. ЧихПих, лежачи у своєму ліжку, починає голосно реготати:
 - Слышал?! - перекрикує він музику у моїх навушниках. Звільняю одне вухо від навушника:
- Что?
- Старшина и командиры групп - к начальнику курса!
- А-ХА-ХА-ХА!!! - регочемо разом. На годиннику 22.10