![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Пам'ятай крутих героїв!
Знаєте, мене реально дратує, яких нам нав'язують національних героїв. Як не рекетири-гайдамаки, так торгаші-чумаки у кращому разі. А тепер ще й бездарність УНРівських воєначальників, що були спробували закидати трупами своїх підлітків-гімназистів регулярні підрозділи червоної армії подають як приклад небаченого геройства... На що Грушевський, який фактично власноруч поруйнував свою армію роком раніше, лише хитро посміхається із купюри 50-гривнів...
От люблять же у нас звеличувати й робити героями лузерів. Якщо без емоцій, то що насправді героїчного відбулось під Крутами? Звичайний бій програний без жодних шансів. Причому шансів на інший результат битви не було від самого початку - у противника десятикратна чисельна перевага, до того ж це справжні вояки, я не школярі з юнкерами. Які тут можуть бути шанси? Ще й загони Симона Петлюри рвонули подалі до Києва придушувати повстання на Арсеналі. Ну ж бо приємніше подавити робітничий бунт, аніж вступати в бій із червоногвардійцями Муравйова. А під Крутами залишимо купку гарматного м'яса, раптом РККА пожаліє українських дітей, розчулиться і сама вся перестріляється? Що, не перестрілялась? Ну й чорт з ними, назвемо наше гарматне м'ясо "героями", та й по всьому - всі раді, всі задоволені.
Завжди думав, що героїзм, це не просто собі безглуздий вчинок, і навіть не просто безглуздий вчинок з якоюсь красивою метою, а вчинок, який тієї мети досягнув. Ну там, закрити своїм тілом ДОТ, аби товариші змогли підібратися й підірвати ту вогневу точку. Або ж скерувати свій підбитий літак на залізничні колії ворога, аби залишити фронт суперника без підтримки...
Але ж вискочити з окопу і розїбатися об ворожий танк, яке ж це в біса геройство? Хай навіть із трьомастами українських спартанців, чи скільки їх там вже нарахували...
Невже в армії УНР не було жодної гучної перемоги над ворогом, якою можна було б хвалитися й заносити до підручників з воєнного мистецтва? Чи це справді найбільший здобуток Української Народної Республіки? Страшно тоді подумати, із кого набиралась решта "негероїчної" армії...
От люблять же у нас звеличувати й робити героями лузерів. Якщо без емоцій, то що насправді героїчного відбулось під Крутами? Звичайний бій програний без жодних шансів. Причому шансів на інший результат битви не було від самого початку - у противника десятикратна чисельна перевага, до того ж це справжні вояки, я не школярі з юнкерами. Які тут можуть бути шанси? Ще й загони Симона Петлюри рвонули подалі до Києва придушувати повстання на Арсеналі. Ну ж бо приємніше подавити робітничий бунт, аніж вступати в бій із червоногвардійцями Муравйова. А під Крутами залишимо купку гарматного м'яса, раптом РККА пожаліє українських дітей, розчулиться і сама вся перестріляється? Що, не перестрілялась? Ну й чорт з ними, назвемо наше гарматне м'ясо "героями", та й по всьому - всі раді, всі задоволені.
Завжди думав, що героїзм, це не просто собі безглуздий вчинок, і навіть не просто безглуздий вчинок з якоюсь красивою метою, а вчинок, який тієї мети досягнув. Ну там, закрити своїм тілом ДОТ, аби товариші змогли підібратися й підірвати ту вогневу точку. Або ж скерувати свій підбитий літак на залізничні колії ворога, аби залишити фронт суперника без підтримки...
Але ж вискочити з окопу і розїбатися об ворожий танк, яке ж це в біса геройство? Хай навіть із трьомастами українських спартанців, чи скільки їх там вже нарахували...
Невже в армії УНР не було жодної гучної перемоги над ворогом, якою можна було б хвалитися й заносити до підручників з воєнного мистецтва? Чи це справді найбільший здобуток Української Народної Республіки? Страшно тоді подумати, із кого набиралась решта "негероїчної" армії...