posterrr: (posterrr)
Вслед за барными играми вроде "Фисташкинка", пора приобщать население к новым питейным развлечениям.



Теперь перемещаемся на открытый воздух, благо летняя погода способствует пикникам и прочим вылазкам на природу, где проведем рыцарский турнир под названием "Битва Джедаев" :)

правила игры )
posterrr: (posterrr)
Originally posted by [livejournal.com profile] in_vin at Пиво "Кирнасівське світле"


П'ятничний вечір - вечір пива.
Цього разу смакуємо сорт пива "Кирнасівське світле", що виготавлявся наприкінці дев'ностих років в селищі Кирнасівка Тульчинського району.



Як бачимо із тактико-технічних характеристик, "Кирнасівське" мало досить високу "густину" та відчутний вміст алкоголю - саме те що потрібно в таку дощову погоду.

На жаль, скуштувати це пиво мені не вдалося. Тому в уяві вимальовувалось, що з теперішніх сортів найбільш схожим на "Кирнасівське" є славутський "Князь Сангушко" - густе шовковисте пиво, із хлібно-солодовим запахом, вишуканою гіркотою, та трав'яними нотками в "післясмаку".

Насправді ж, за спогадами Юрія Кречка, Кирнасівське на смак було зовсім іншим:
"Я це пиво куштував, тож мушу зауважити, що на Сангушко воно зовсім не схоже, як на мене. На той час це було дуже смачно і незвично, а сьогодні кажуть так - "типовий мініпивоварний смак". Щось на зразок Одеської приватної броварні"

Смачного!

І "на закуску" до пива - трохи історії пивзаводу )



P.S.: Зображення етикетки узято із сайту gulikbeer.com.ua
posterrr: (posterrr)
Originally posted by [livejournal.com profile] in_vin at Зварено у Вінниці - "Українське" пиво

П'ятничний вечір - вечір пива.
А позаяк технічний прогрес ще не досяг того рівня, щоб пиво лилося прямо з інтерент-модему, спробуємо віртуально насолодитись хмільним напоєм.

Сьогодні в меню сорт пива "Українське", яке варилось на вінницькому пивзаводі в тридцятих роках.



Це зразок темного пива - м'якого та оксамитового, із яскравим солодовим смаком та ароматом житнього хліба. Тільки в жодному разі не запасайтесь до нього горішками, чіпсами чи таранькою! До такого вишуканого пива пасують зовсім інші закуски - сир, копчене м'ясо і навіть... чорний гіркий шоколад!

Тож дістаємо холодну запітнілу пляшку із холодильника, та робимо, найбільш дорогоцінний за смаковими якостями ковток...
Смачного! ;)

P.S.:
Зображення пивної етикетки узято із сайту beer-labels.com.ua

Більше інформації про сорти пива, що вироблялись у Вінниці, можете знайти за посиланнями:
- История винницкого пива в этикетках;
- Хронологія "Вінницького" пива
posterrr: (портеррр)
Вінницького пива не зустрінеш в магазинах, бо й сам пивзавод давно вже зрівняли з поверхнею землі.
Причому втрата містом своєї броварні пройшла якось буденно і зовсім непомітно - вінницьке пиво у Вінниці завжди недолюблювали, віддаючи перевагу конкурентам із Бердичева, Чернятина або Микулина...

Але ностальгія за хмільним напоєм місцевого виробництва все-одно продовжує жити. Особливо коли перед очима з'являються артефакти, залишені по собі вінницькими пивоварами. Надто, коли збережені етикетки не від стандартного "Жигулівського", а від унікального власного сорту пива "Вінницьке"! Адже своє - завжди найкраще! :)
1.

Отож, сорт пива "Вінницьке", якщо вірити збереженим етикеткам, з'явився в перші роки незалежності.
Новий продукт отримав привабливу етикетку, яка сповіщала, що пиво було "живим" та зберігалось всього протягом тижня!
Сам напій був трішки "густішим" за "Жигулівське" і, мабуть, трохи міцнішим. За сучасними аналогіями це було щось на зразок "Преміума".

+7 етикеток Вінницького )


P.S.:
Зображення пивних етикеток взято із сайту: www.beer-labels.com.ua
Зображення кронен-пробки взято із сайту: www.capscollection.ru

Ознайомитись з іншими сортами вінницького пива можна в моєму дописі История винницкого пива в этикетках
posterrr: (posterrr)
Долгое время винницкое пиво ассоциировалось только со стандартным Жигулевским в разноцветных стеклянных бутылках с блеклыми этикетками и слоем осадка на дне.
На самом же деле, Виннице есть чем похвастаться на пивном поприще - исторический ассортимент местного пива оказался богатым и увлекательным.

Пионером промышленного производства пива в Виннице стал Войцех Вахневский (интересно, село Вахновка в Липовецком районе имеет к нему отношение?). Его стараниями в 1862 году возводится пивоваренный завод в Дубовецкой Слободке - ныне это часть Старого года на берегах речки Виннички. Точное местоположение завода неизвестно, скорее всего на его территории ныне разместилась кондитерская фабрика "Рошен".

Исторических сведений о пивоварне Вахневского крайне мало. Зато до наших дней дожили этикетки пива, которое там производилось. Например так около ста лет назад выглядело "Венское" пиво винницкого "Славянского" завода.


Кроме оригинальных этикеток продукция завода могла похвастаться еще именными эксклюзивными бутылками, на которых было отлито "Бр. Вахневскіе въ Винницѣ".

+22 сорта винницкого пива )
posterrr: (портеррр)
Кому-то может показаться странным, но до недавнего времени в Медовом пиве от ППБ (Перша Приватна Броварня) действительно был мёд. И хотя на запах и вкус "медовости" почти не ощущалось, зато пиво было по-настоящему вкусным, и я частенько ним себя радовал.

На днях покупаю очередную бутылку ППБ Медового, откупориваю, а оно подозрительно начинает источать аромат меда, забивая другие пивные запахи. И на вкус слаще обычного. Я, правда, особого внимания на это не обратил - мало ли, может просто показалось? Допил пиво, и поставил тару в шеренгу давних пустых бутылок. И вот там, плечом к плечу с более ранними бутылками стали видны этикеточные отличия:

Под надписью "Медове", мелким шрифтом, на который никто никогда не обращает внимания, происходят забавные изменения.
Если на старой партии пива писалось "Світле пиво з медом", то теперь надпись поменялась на "Преміальне медове пиво".

Опыт крабовых палочек (которые не имеют ничего общего с крабами) подсказывал, что в медовом пиве не обязательно должен быть мед.
Следующая надпись только усиливала подозрения. Если ранее этикетка четко гласила: "Вариться за традиційною рецептурою світлого пива із додаванням натурального квіткового меду...". То теперь появилась более обтекаемая формулировка: "М'яке оксамитове пиво з вишуканим смаком та ароматом квіткового меду..."

В общем, подозрительно всё это - нужно смотреть состав на контрэтикетке.
Предчувствия его не обманули... )
posterrr: (posterrr)
Охо-хо! А смотрите, что мне подарили:)))

Originally posted by [livejournal.com profile] komariv at Любителю пива посвящается
posterrr: (Default)
Ура, товарищи! В Виннице тоже есть свое пиво! И пускай от местного пивзавода даже следа не осталось, зато маленькие пивоварни не дремлют.

Первым, кто поднял знамя пивоварения в Виннице, оказался бар Nicolaus, где производят пиво трех сортов:
1. Nicolaus светлый премиум
2. Nicolaus Амбер
3. Nicolaus Черное


Я так думаю, что на фотографии не составит труда отыскать соответствующие сорта пива:)

Впрочем, пиво создано для того что бы его пить, а не глазеть на него. Поэтому приступаю дегустации:

Начинаю со светлого Nicolaus'а:
Запах: бочкового пива, кисловатый
Вкус: солодовый, с легкой хмелевой горечью, кисловатый.
У пива очень хорошая консистенция, оно густое и тягучее, в нем нет "газировочной" углекислоты, поэтому оно практически не "пенится", хотя пена, что получилась при наливании, держится долго.

Следом пробую Амбер, который сразу же обращает на себя внимание цветочным запахом.
Вкус в целом похож на Светлый Премиум, правда более кислый. Зато у Амбера шикарное послевкусие цветочного меда!

Ну и завершаю дегустацию Черным Nicolaus'ом. Пиво завлекает запахом чёрного хлеба. Однако от вкуса я ожидал большего. На деле же пиво оказалось довольно "пустым" с доминирующим вкусом горелого дерева и коротким кислым послевкусием. Предыдущие два сорта мне понравились гораздо больше.



В общем же, пиво хорошее, ценители хмельного напитка его оценят в любом случае - это ведь не магазинный ширпотреб. Правда цена у пива кусается. Вне зависимости от сорта, пиво Nicolaus продают по ценам:
0,33 литра - 16 гривен
0,5 литра - 22 гривны
Так что тут даже пивные гурманы задумаются о пиве из магазина...
posterrr: (Default)
Щось я вже страх як давно нічого про пиво не писав, аж самому тепер соромно. У мене ж вже близько 250 спожитих сортів, а народ про них абсолютно нічого не знає! Тож треба потроху залучати своїх френдів до радості від споживання цього чарівного хмільного напою

Отже, в останній поїздці до Рівного трапилось мені спробувати новий сорт пива - Павлівське живе (до речі, вимовляється пАвлівське, а не павлІвське). До того ж, це взагалі перша спробувана мною продукція цієї волинської броварні. Отож відкорковую пляшку, на якій зазначено рекордні 7 ДНІВ (!!!) терміну зберігання та насолоджуюсь бурштиновим напоєм.

Із першого ж ковтка відчувається, що пиво насправді "живе", тобто непастеризоване, із прекрасним освіжаючим ефектом (для тих, хто не гурман у таких тонкощах, наведу таку паралель - ви ж відчуваєте різницю між криничною водою щойно з колодязя та кип'яченою, нехай і охолодженою? - от приблизно так відрізняються і живе пиво від пастеризованого).

В ароматі переважають тони хліба і солоду, смак також солодово-хлібний, практично зовсім без хмелевої гіркоти та з легкою, ледь помітною кислинкою, але трохи водянистий, із коротким "порожнім" після-смаком. Хоча після всіляких там Вобловоней та Чорнобильських Павлівське пиво здасться справжнім божественним еліксиром, тож при нагоді спробувати його обов'язково варто.

ТТХ Павлівського живого:
алкоголь - не менше 3,5%
густина - 11%



Ну і наостанок коротка довідка про історію Павлівського пива, яка розпочалась іще на самому початку ХХ-го століття, коли навіть саме село Павлівка було іще містом та іменувалось зовсім по-інакшому - Порицьк. От в 1904-му році в Порицьку і було зведено пивзавод. Переживши панування на Волинських землях Російської Імперії та Польської Республіки, що прийшла на зміну, існування старої броварні урвалось в часи Другої Світової війни, коли не лише пивзавод, а практично й усе місто Порицьк були повністю Знищені. Від міста вцілила лише одна із околиць, звана Павлівкою, від якої і почало потроху розбудовуватись теперішнє село.

Сучасна історія Павлівської пивоварні розпочалась вже в 50-х роках, коли у навколишній місцевості розпочався видобуток вугілля (ага, воно не лише у Донецьку є). Тож, аби забезпечити шахтарів (а це багато приїжджих робітників із інших регіонів, які значно збільшили кількість населення краю) пінним напоєм в 1958-му році став до ладу відбудований пивзавод, який і до сьогодні радує нас своєю чудовою продукцією.
posterrr: (Default)
Зайшов після роботи до Рівня (фірмовий бар рівненського пивзаводу). Був приємно здивований рекламками нового сорту пива Бергшлосс Бурштинове. Ну звісно ж пробую, що за дурне запитання офіціантки "що будете замовляти?"?



Отож, поповнення у родині Бергшлосс слідом за Світлим, Чорним, Міксом (це суміш світлого та чорного) і Копченим. Незважаючи на колір, смакові рецептори сприймають Бурштинове радше за свтле пиво - немає характерної для темних сортів тягучої густини. Смак приємний, збалансований, практично без гіркоти із присмаком карамелі та виразними нотками житнього хліба. Злегка кислий "квасний присмак" із алкогольним відтінком. Хоча я і не сомельє, ніколи не вчився розкладати смак на компоненти, але мені видався саме цей букет. Принаймні, двоє товаришів, незалежно від моєї оцінки сказали: "на квас похоже", і "як нормальна не пережарена карамель на вкус". Отож, запрошую усіх до Рівня!

P.S. Треба буде звірити калькуляцію. Десь скоро маю наближатися до 200 сортів пива:)
posterrr: (Default)
 Нет-нет, я не опечатался, именно коПченное пиво, а не коНченное, все правильно:) Это у нас местные пивовары такой новый сорт стали продавать - Бергшлосс Копчене. Изготавливается из подкопченного на буковых поленьях солода, поэтому имеет отчетливый привкус дымка. В общем, такое себе пиво с интегрированной закуской получается:) Не знаю как кому, а мне очень понравилось. Правда каждый день я бы его пить не стал, и не потому что оно довольно дорогое, а потому что оно такое необычное и праздничное. Но для выходных - самый раз!
 А вот собственно фотография Копченного пива рядом с бокалом Бергшлосса Черного (он справа, если кто черный цвет не может распознать в пикселях своего монитора). Снимок делался 14-го февраля, так что надпись love is... на столе оказалась очень кстати:)))
  
posterrr: (Default)
 Совсем забыл похвастаться тем, что пробовал новый сорт Микулинецкого пива - Новорічне. Вернее это я в своем ЖЖ забыл похвастаться, а в сообществе ua_beer изложил все несколько дней назад. Кого интересуют заметки о пиве, читаем ЗДЕСЬ
posterrr: (Default)
Сьогоднішній день порадував мене новою пивною новинкою. Жигулівське Новоград-Волинського пивзаводу. Наш Боярський риночок стає справжнім заповідником рідкісних сортів пива, що не може не тішити. Порадувала також ціна на НовоВолинський Жигуль - усього 2грн75коп. А от щодо його смакових якостей, то є серйозні претензії. Хоча, з іншого боку: а чого можна хотіти від пива за таку ціну? Так, воно доволі ніяко-водянисте, до того ж кисле із відчутним дріжжовим присмаком. Але нічим не гірше від Десанту чи Дніпра. Так що тим, для кого ціна на пиво стоїть на першому місці, можна його сміливо рекомендувати. Та і я сам, постав мене перед вибором цього Жигуля, Арсеналу, Десанту, Дніпра, традиційної Рогані, зеленого Зіберта і навіть Чернігівського світлого (!), обрав би саме продукцію Новоград-Волинського пивзаводу. І справа не в моїх антиглобалістських настроях). Просто, "навіщо платити більше?", якщо якість тна одному сіренькому рівні? До того ж, НовоВолинське пиво - живе (непастеризоване).
 І на завершення - фото даного продукту на фоні мого пляшкового складу. А ще ТТХ: алкоголю - 3,6%; густини
- 11%
posterrr: (Default)
Ех, ніяк не дійдуть руки написати про мій пивний маршрут Рівне-Вінниця-Рівне. А я ж обіцяв! Виправляюся)
Так вже вийшло, що мій переїзд по вищевказаному маршруту увінчався дегустацією місцевих сортів пива у трьох транзитних містах: Бердичеві, Хмельницькому і Славуті. От про це й поговоримо! Вірніше "поговорю", усі решта будуть просто читати давлячись слиною, презирливо чмихаючи або байдуже позіхаючи.
 1. Бердичівське Хмільне. спирту 3,7%об., 11% "густини". Отже, перша пивна зупинка, іще по дорозі "туди", Бердичів. Про саме місто я поки розповідати не буду, зате про його пиво - обов'язково! Хоча по відношенню до Бердичівського важко бути об'єктивним. Усе ж таки душать райдужні дитячі спогади про ті часи, коли Бердичівське було (чи принаймі здавалось) найкращим пивом у світі і коштувало усього гривню за півлітровий бокал. Справді, тоді кращого пива годі було шукати. Гарний збалансований смак із помірними гірчинкою та кислинкою та вишуканою шовковистістю. І до того ж - живе! Та ще й найдешевше! Ностальгія! Але з тих пір багато витекло води і випилось пива. Змінились смаки, змінилось саме Бердичівське. Стало більш тривіальним та наблизилось до поняття "бражка". Та й за пляшку просили вже доволі відчутні 3грн25коп. Тепер Бердичівське вже не є для мене цілим всесвітом. Тепер воно всього лиш "одне із решти". Звісно, Бердичів кращий більшості всеукраїнського асортименту пастеризованого пива (хоча б тому, що його не пастеризують). Але я став набагато вибагливішим.
 2. Проскурівське. А це вже на зворотній дорозі до Рівного. Хмельницьке пиво від 2.95 за пляшку. Має цілих дві нагороди із свята пива на етикетці (на фотографії розміщена стара етикетка, теперішні овальні) Доволі нейтральне навіть невиразне за смаком із трохи одеколоновим запахом) (от не знаю, чогось так здалося! можливо через цикорій, який входить до складу). Через це мусить подобатись дівчатам. До того ж, через свій  слабопивний (і трохи одеколоновий) запах ідеально підійде для завивки волосся). Багатофункціональне пиво))) (А за своїми ТТХ один в один повторює Бердичівське)
 3. Князь Сангушко. Славутське пиво.  Доволі часто можна зустріти в Рівному (навіть у Гавані є на розлив). Ще одне цікаве пиво. Має доволі високу густину. На смак можна навіть сплутати із темним (особливо, якщо пити прямо із пляшки). Як і багато сортів темного пива, має карамельний присмак перепаленого цукру. Цікаво виходить, я двічі згадав слово "темне" (це вже третій раз), і жодного  слова "світле", хоча це саме світле пиво)
 Оцінрк за ці сорти я виставляти не буду. Краще спробуйте самі за нагоди, і складіть власне враженя. Все ж таки це "майже ексклюзив" а не порошкове пиво із супермаркетів) Смачного!
posterrr: (Default)
Давно щось я не публікував свої враження від перепробуваних сортів пива. Неподобство! Буду виправлятись!
Сьогодні обійдусь без екзотики, натомість пригадаю пробувані мною сорти хмільного напою Львівських пивоварів (саме пивоварів, а не броварів). Нічого екзотичного, ніяких тобі нових провінційних смаків (як у випадках із Рівнем чи Микулином). Натомість усе більш-менш передбачливо і по-пастеризованому замилено. Хоча й дуже навіть якісно та смачно. Ну а що вдієш? Великі об'єми виробництва вимагають довших термінів зберігання, а отже й неминучої пастеризції та втрати найцінніших смакових якостей. Глобалізація, курва її мама...
Але досить скиглити. Усе-одно більшість теперішньої молоді і не підозрює про існування непастеризованого пива. Та й взагалі більшості людей по-барабану: пастеризоване те пиво, не пастеризоване і навіть яке воно на смак. Головне - аби вставляло, і коштувало недорого. От і порозводилось усяких ублюдочних Арсеналів й Десантів, осбливо міцних (та й прості Чернігівські-Рогані-Янтарі скурвились до невпізнанності та тепер більше нагадують ретельно відфільтровану бражку, аніж пиво). Але мова зараз не про них, а про Львівське. Яке варило, варить і (сподіваюсь) варитиме гарні зразки пастеризованого пива. Респект і шана їхнім пивоварам. Певно, за зберігання смакових якостей Львівського іще слід подякувати керівництву Карлсберг-Туборгівського мега пивного концерну (Baltic Beverages Holding) за те що не став спаскуджувати смак задля зменшення вартості своїх дочірніх марок Львівське та Славутич, а вивів на ринок новий бренд в бюджетному секторі - Арсенал.
Отже сорти Львівського пива:
1.(16). Львівське світле. 11%, алк. 3,7% об. Дешево, але не сердито, а дуже навіть приємно. Просте класичне пиво без будь-яких наворотів. Чиста класика. Комусь, можливо, видасться гіркуватим, але на мій смак - саме воно! Кращого пива за ці гроші я не знаю (принаймі в Рівному, чим далі на схід, тим Львівські сорти пива дорожчі). Четвірка за смак (під настрій навіть із плюсом) та п'ятірка за співвідношення ціна/якість. (звісно ж за п'ятибальною шкалою оцінювання)
P.S. До речі, а чи не заради здешевлення Львівське Світле позбавили контр-етикетки, втуливши усю інформацію на кольєретці (наліпка на шийці пляшки)?
2.(17). Львівське 1715. 11,5%, алк. 4,0% об. Мабуть, найзнаніше в Україні пиво Львівських пивоварів. І беззаперечний заводський лідер по видам пакування (скло, пластик та банка). Та й для багатьох воно найкраще із Львівських. Та я не люблю лагери за їх кислуватий присмак, тому 1715 споживаю лише за відсутності Світлого чи Преміум родичів. Хай та кислинка і майже непомітна (особливо в порівнянні із братнім Славутичем), та все-одно - не моє! Хоча й нічого поганого про нього теж не скажу. Тож не більше четвірки.

3.(18). Львівське Преміум. 12%, алк. 4,7%об. Все ж найлюбленіше моє Львівське. Тривалий воно час взагалі міцно тримало першу сходинку в моїх пивних вподобанням. Четвертий-п'ятий курси пройшли під гаслом Львівського пива. Хмм, а я ж тоді в групі був єдиним прихильником саме цієї марки. Навіть не зважаючи на відносну дефіцитність Львівського в Полтаві у ті часи. Тож беззаперечна п'ятірка.
4.(19). Львівське Міцне. 18%, алк. 7,0% об. Ніколи не був прихильником міцного пива, тож Львівське Міцне пив лише одного разу. Як не дивно, але тоді воно мені навіть сподобалось! Тому що це справді "міцне пиво", а не суміш із водярою. Тому четвірка.
5.(20). Високий Замок. 13%, алк. 4,6%об. Теж куштував лише один раз. (До речі, у перший же свій день перебуваннґ у Рівному!). Ньюансів смаку вже не пам'ятаю. Здається, доволі гірке пиво, хоча й лагер. Причому "просто" лагер, а не "преміум", хоча за своїми ТТХ він і "густіший" і міцніший за 1715. Проте за лише одним разом (до того ж без порівняння) судити про смакові якості важко. Скажу лишень, що у Високому Замку я не розчарувався, але й чогось захомплюючого у ньому не відчув. Просто пиво.
6.(21). Львівське Темне. 12%, алк. 4,2% об. Ага, колись було і таке пиво, і дуже навіть непогане. Та взагалі чудове пиво було! Але, на жаль, уже ні Високого Замку, ні Темного на Клепарівській не варять. А шкода. У мене про нього лише приємні спогади. Певний час було моїм улюбленим темним сортом! Та й узагалі улюбленим пивом, бо якраз курсу до четвертого поважав темні сорти більше за світлі. А потім смаки змінилися, та й темні сорти почали зникати з прилавків (хоч може було якраз навпаки, тобто зникнення темного пива змусило полюбити світле, бо ж не весь час же Оксамитове пити, їй бо'!). Отже п'ятырка за ностальгію.

7.(22). Львівське Портер.20%, алк. 8,2%об. Дивно, але колись я міг запросто пити його надворі прямо з пляшки вприкуску із горішками або чіпсами. Тепер же внутрішній цензор вимагає до Портера гарного м'яса з гарніром. Ну надто вже це пиво брутальне й вишукане водночас, аби заїдати його солоними жолудями чи засохлою тюлькою. І абсолютно не схоже на усі звичайні сорти пива. Воно може або надзвичайно сподобатись, або занадто навпаки). Третього не дано. Ніхто не скаже про нього, що "це просто пиво". Спробуйте самі та складіть власне враження про Портер. А я тим часом ставлю йому "відмінно".
8.(23). Львівське Легенда. 12% алк. 5,0%об. Продавалось протягом обмеженого терміну десь в районі святкування 750-річчя Львова. Куштував я його лише раз чи два. Гарне пиво, але не сказав би що воно сильно різнилось за смаком від Преміума. Хоча я їх одночасно не порівнював, може й справді у ньому було щось особливе?
Ну от і всі пробувані мною сорти Львівського. Свого часу були іще Золотий Лев та Без Фільтрації (непрозоре біле), але я їх навіть на власні очі не бачив,не те що не куштував. можливо комусь пощастило більше за мене, тому на всяк випадок розміщу їхні етикетки.
posterrr: (Default)
 Продовження пивних записів. Сьогодні буде розказано про продукцію Микулинецьких пивовпрів (ВАТ "Бровар"). Взагалі то я мав викласти матеріал про них близько тижня тому, але одне невдале натискання клавіші знищило вже готовий матеріал. :( Що ж, тепер я знову зібрався з силами, отже спроба №2.
 Микулинецьке пиво вариться в смт. Микулинці Тернопільської області Теребовлянського району на ВАТ "Бровар". На даний час то є моя улюблена броварня. Тож оцінка усім сортам коливається в районі від 4+ до 5 балів. А тепер детальніше про сорти пива.
 1. (7). Микулин Світле. Моє найулюбленіше пиво за співвідношенням ціна/якість (між іншим,  потіснило з олімпу Becks!) Терпкий хмелевий аромат та свіжий смак за помірною ціною. 5+. Випускається втрьох видах тари: в модних нових пляшках з фігурним горлом, у скляних пляшках часів СРСР та ПЕТівських баклажках міскістю 1л.  Різниця в смаках невелика, але все ж є. Микулин в старій "оцтовій " тарі трохи кисліший, а в пластику - торхи більш ніякий в порівнянні з еталонним пивом в новій пляшці. А ще на Микулин неприємно різниться ціною в залежності від магазину. У Фреші  та Арсені він коштує аж 4.80. В нас на Боярці воно на гривню дешевше (а в старих пляшках - на півтори)

 2. (8.) Пшеничне Біле. 11% алк. 4,2%об. Ніфіга воно не вайссбір! І хай на смак воно і не погане, але все-таки лагер, а не пшеничне біле. Хай навіть і з пшеничним присмаком...
 3. (9) Микулин Лагер. 11% алк. 4,2%об. За своїи ТТХ (оборотами і густиною) ідентичне Микулину Світлому (і Пшеничному Білому). Але на смак інше.  Теж добре пиво, але  хмелевого  смаку-аромату менше аніж в Світлому Микулині, отже й подобається мені менше.
 4. (10) Троян. 11% алк. 3,3%об. Легке "літнє" пиво. Чудова альтернатива світлому Оболоню. (звісно ж Оболонь міцніша, просто, не беручи до уваги айси, воно у нас найпопулярніше серед ріденького й слабенького літнього пива)
 5. (11) Українське Dark.  13% алк. 4,2%об. Гарне темне пиво. Щоправда я невеликий знаток у темних сортах, але мені подобається.

 6. (12). Микулин 900. 12% алк. 4,5%об. Трохи дорожче від вищевказаних світлих сортів. Смакує трохи ліпше Лагеру. Все-одно просте Світле мені подобається більше, хоча це також дуже гарне пиво.
 7. (13). Медове. 15% алк. 5,1%об. Єдине медове пиво, яке мені подобається. Певно через те, що в ньому не відчувається медового смаку). Тоді як решта пивоварів любить додати удо пива медового ароматизатору (жах!), у Микулині мед додається не для смаку, а для м'якості (до речі, у складі Бергшлосса теж зазначено мед, та він там також не відчувається на смак). Чудове пиво, але й коштує вже на гривню дорожче від світлого.
 8. (14). Тернове Поле. 18% алк. 7,1%об. Обожнюю це пиво. Саме з нього почалось моє знайомство з Микулинецькою броварнею. Саме через нього я тепер так симпатизую цьому пивзаводові. Відмінне пиво із чудово збалансованим смаком та ароматом із яскраво вираженою хмелевою складовою. І зовсім не відчувається йго неабияка (7,1%) міць. Єдиний мінус - ціна (6-7 грн)
9. (15). "Радлер". Не зовсім пиво. Близбкий родич бірміксів, але не бірмікс (суміш пива з сиропом) а радлер - коктейль із пива і лимонаду. Густина - 6,0%, алкоголю -  2,5%. Дивно, але мены сподобалось. Раныше я скептично ставився до категорії бірміксів, а тут на тобі! Звісно ж це не справжнє пиво, але доволі цікаво. Незвичайною є також місткість пляшки у 0,42 літра.
 

 До того ж Микулинецькі пивовари виготовляють іще кілька сортів пива, які поки що не куштував, а саме : Дністер і Стронг які я не пробував через своє упереджене ставлення до пива в пластикових баклажках. Та і міцні сорти я недолюблюю (хоча за відшуками Стронг, на відміну від йоршів Чернігівського та Славутичського не лише їстівне, а й доволі непогане на смак). 
 Існують іще елітні та страшенно дорогі (близько 20 грн) сорти Новорічне, Вище Проба та, власне, Елітне. Колись назбираю грошей і покуштую, а поки що мене жаба давить.Іще етикетки )
P.S. Усі фотографії етикеток узяті з ресурсу http://piwo-ua.narod.ru
posterrr: (sky)
Виконуючи обіцянку, розшарюю список пива яке я перепробував. Але не увесь перлік (поки-що), бо з коментарями, а вони багато часу займають (і багато місця - не всі подужають прочитати здоровий текст:)). Тож на сьогодні обмежусь продукцією Рівнеських пивоварів.
Отже РІВЕНЬ. Перепробувано усі сорти, які наразі випускаються (Іще б я їх не перекуштував - пивзавод за триста метрів від роботи!)
1. Жигулівське. Бесперечний перший номер по кількості реалізації. Тому що найдешевше. Принаймі серед Рівнів найдешевше, хоч як для регіонального сорту все ж таки дорогувато.
На смак (на мій смак) - таке собі. Трієчка. Звісно ж набагато краще від Житомирського Жигуля, якого я мав необережність надсьорбнути в Банкомата з пляшки, та все-одно поганеньке. Ну не люблю я його кислувато-підвального присмаку!

P.S. Застереження: і не думайте купляти розливний Жигуль (та й будь-яке інше розливне пиво) в підвальчику на пивзаводі (його там один до одного з водою розводять). І на літньому майданчику його теж не варто купляти (його там менше розводять і не завжди, але навіщо грати в таку лотерею)


 

2. Рівень Пшеничне. Уже ліпше, але все-одно не моє. Споживаю його винятково в Квадраті, бо там окрім нього лише Жигулівське (хоч колись був Бергщлосс!). Три з плюсом.

3. Рівень Преміум. А це вже дуже навіть непогане пиво. Звісно "фірмовий" Рівеньський присмак (який мені не подобається) присутній, але в міру. Я б навіть сказав, що він тут на своєму місці. Тверда четвірка!

 
4. Бергшлосс. Гордість Рівненських пивоварів. Справді хороше пиво, але трохи дорогувате, тож і споживаю я його нечасто, віддаючи перевагу не таким складним напоям. Але респект. Не усім вдається більш-менш гармонійно зав'язати в єдиний смаковий букет мед, рис і традиційні для пива хміль та солод. До-речі, зовсім не відчувається, що в ньому цілих 6,5 "обертів", отже воно саме так вибродило, а не водярою в бочці домішане. Теж чотири.

 5. Бергшлосс чорне. Також дуже хороше пиво. Як на мене, то краще за свого світлого "брата". От тільки влітку темні сорти якось погано п'ються :(. Чотири з плюсом

6. Бергшлосс мікс. Суміш світлого і чорного Бергшлоссу. Очікував якоїсь бодяги, але мені сподобалось. В пляшках це пиво можете не шукати, тому що його власноруч змішують в фірмових Рівенських генделиках. Мабуть  через це правильніше було б пронумерувати його 5+, або 5,5). А за смаком - теж чотири з плюсом. Хоча куштував я його лише одного разу, отже наступні рази можуть бути варіації в оцінках в залежності від настрою.

 Думав написати іще про вироби Микулинецьких пивоварів, але фотографії надто розтягують текст, а ховати їх під кат не хочеться. Та й ліньки стає тицяти пальцями в клавіатуру. Так що залишу решту до нового приходу натхнення.

April 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9 10 1112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 22nd, 2017 08:38 am
Powered by Dreamwidth Studios