posterrr: (портеррр)
Кому-то может показаться странным, но до недавнего времени в Медовом пиве от ППБ (Перша Приватна Броварня) действительно был мёд. И хотя на запах и вкус "медовости" почти не ощущалось, зато пиво было по-настоящему вкусным, и я частенько ним себя радовал.

На днях покупаю очередную бутылку ППБ Медового, откупориваю, а оно подозрительно начинает источать аромат меда, забивая другие пивные запахи. И на вкус слаще обычного. Я, правда, особого внимания на это не обратил - мало ли, может просто показалось? Допил пиво, и поставил тару в шеренгу давних пустых бутылок. И вот там, плечом к плечу с более ранними бутылками стали видны этикеточные отличия:

Под надписью "Медове", мелким шрифтом, на который никто никогда не обращает внимания, происходят забавные изменения.
Если на старой партии пива писалось "Світле пиво з медом", то теперь надпись поменялась на "Преміальне медове пиво".

Опыт крабовых палочек (которые не имеют ничего общего с крабами) подсказывал, что в медовом пиве не обязательно должен быть мед.
Следующая надпись только усиливала подозрения. Если ранее этикетка четко гласила: "Вариться за традиційною рецептурою світлого пива із додаванням натурального квіткового меду...". То теперь появилась более обтекаемая формулировка: "М'яке оксамитове пиво з вишуканим смаком та ароматом квіткового меду..."

В общем, подозрительно всё это - нужно смотреть состав на контрэтикетке.
Предчувствия его не обманули... )
posterrr: (posterrr)
Взагалі то, задля більшого ажіотажу можна було назвати цей звіт "Сашко Ушкалов сприяє хабарництву". Але про-все по-порядку :)


П'ятничний вечір, в книгарні "Є" відбувається презентація нової книги Сашка Ушкалова "Жесть".
За місцевими мірками - в залі аншлаг. Усі сидячі місця зайняті, тим хто не встиг прийти вчасно доводиться тупцяти в "коридорчику". І це не зважаючи на спокусу забити на ту презентацію і нормально відсвяткувати закінчення робочого тижня!
На презентацію завітав навіть рудий кошлатий кіт, який увесь час намагався залізти кудись на книжнкові полиці, аби звідти нормально розгледіти авторів через голови присутніх.

Оскільки коти - хатні тварини, то присутність цього хвостатого чотирилапого створіння зайвий раз підтверджувала невимушену домашню атмосферу заходу.

Читати далі )
posterrr: (Default)
А давно я щось нічого про прочитане не писав. Може, через те, що ледачий, а, може, через те що читав тільки модні чоловічі журнали тіпа Максіма чи Плейбоя, хоча навіть не стільки читав, скільки гортав фото, тож про що там було писати.

Ну та цього разу занесло мене випадково до книгарні погрітися. Там я одразу ж почав гріти пальці, гортаючи ними сторінки всяких грубих книжок, а коли грубі книжки закінчились - то книжок потонше. Отак я й добрався до Чапаєвої "Подорожі із Мамайотою в пошуках України". До того часу пальці нагрілись до такого стану, аби встигати прочитати щось путнє на сторінці, перш ніж її перегорнути. Тому я проглянув кільки абзаців і мені навіть сподобалось. При чому не просто так сподобалось, а я навіть ту книгу купив. І навіть не просто купив, а ще й прочитав, але вже вдома.

Вже той факт, що я дочитав книгу до кінця і навіть об стіну нею не кидався з криками "дибіл, бля!!!" промовисто каже, що чтиво дуже навіть хороше. Звичайно ж, не без косяків, деякі епізоди змушують недоумкувато глипати на текст чи навіть дратуватися. Наприклад, що на Вінничині села розташовані в западинках між пагорбами, через те, що то мешканці так від татар ховалися. Ага, а татари, певно, гелікоптерами над Україною кружляли чи, на крайняк, із повними бензобаками своїх коней магістральним трасами водорозділу. Бо ж інакше селянам набагато зручніше було будувати свої хатки на вершечку пагорба із тридцятиметровими криницями у дворі. Та й ствердження, що в тій таки Вінницькій області села одне від одного за десятки кілометрів розташовані звучить (чи то пак читається) по-дурному. Села теж мало одне на одне не наліплені, і дуже добре, що автошлях таки пустили в обхід, де могли. Ну та це мене так зачепило, бо я сам вінничанин. Хоча з такого і починається недовіра до слів автора - мало чого він про інші краї навидумує. Та й сам він, автор тобто, особа підозріла - ну як в однієї людини одночасно взірцями можуть бути Сковорода і Кармалюк? Хоча любов до всіляких бандюганів та рекетерів, схоже, давно вже стали невід'ємною частиною нашого менталітету. Достатньо на нашого Президента глянути...

Але на загальному фоні усі ті часточки мого негативу виглядають несуттєво. Зрештою, мало яку книгу я можу купити, навіть не підозрюючи до того про її та автора існування. А потім ще й прочитати за три дні. Мало у нас, зрештою, видається тревелл-сторі, тим паче про Україну. А про самих себе читати завжди цікаво, особливо, коли автор вміло клеїть слова докупи. Тож кладу "Подорож Мамайотою" десь коло самого верху своєї книжної купи, яка символізує собою літературний олімп. Ага, сподобалось, рекомендую. Навіть можу дати комусь прочитати:)

posterrr: (Default)
Свершилось! Ну вот и представили новую эмблему киевского Динамо. Давно пора. А то это желто-синее недоразумение откровенно мозолило глаза своей нелепостью. Особенно голубой прямоугольник с надписью "киев" умилял - с какого великого бодуна его притянули в эмблему? Скорее всего, сперва сварганили эмблему вообще без опознавательных знаков, а уж потом по указанию сверху срочно влепили это убожество.
Ну да бог (или же черт) с ней, со старой эмблемой. Встречайте абсолютно новую!



Кстати, можете сравнить со старой:


Сколько я ни опасался, но создателям (а главное - заказчикам) хватило чувства вкуса, и силы воли не поддаваться на поводу у профанов, требующих год основания, надписей "футбольний клуб", футбольных же мячей, символики независимой Украины, перечисления всех титулов и регалий и т.д. Получилось довольно стильно и лаконично. Я бы еще и надпись "киев" убрал - нехрен нам прислушиваться к нытью, мол неотличить от Московского, Кишиневского динамо и т.п.? Кто они такие по сравнению с нами? Пускай они заморачиваются над своими лого. Все-таки в Европе, как и в СССР, они и рядом не стояли с Динамо Киевским. Так что "звыняйте", сперва докажите свое превосходство, а потом уже диктуйте моду на использование буквы Д. К тому же, у киевлян эмблема получилась наиболее органичной. И пускай малолетние интернет-бойцы воют, мол теперешнее лого - никакое, да какого они на голосование эмблему не поставили? Ко всем прислушиваться - себя не уважать. Сильно подозреваю, что при демократическом выборе эмблемы получилось бы следующее:

1. Ни в коем случае ни ромб - с москвичами попутают. Желательно, что бы круг, хотя лучше всего - геральдический щит с завитушками и единорогами и рыцарскими шлемами, что бы смотрелось посолиднее.
2. Влепить на лого национальные желто-синие цвета и другие державные символы. Желательно, в виде дубового венка и гроздьев калины. Можно еще козака с мушкетом пририсовать или Степана Бандеру в профиль, что бы точно с москвой не попутали.
3. Обязательно всунуть на эмблему футбольный мяч, что пач чаянию с гандбольным, велосипедным или с клубом гребли на каноэ не перепутали. Причем обязательно влепить архаичный черно-белый шарик "темный пятиугольничек в центре". Типа никакими другими мячами в футбол никогда не играли.
4. Написать здоровенными буквами (желательно по традиции в траурном прямоугольнике) КИЕВ (КИЇВ, KYIV), что бы совсем ясно было. А что бы, не приведи господь, не перепутали с селом Киев Пермского края, дописать крупным кеглем УКРАИНА, и пририсовать заодно пару столичных символов, типа Родины-матери или Мишки-с-кочерыжкой, или Девочки-на-шару, или же всех вместе, что бы еще и с одноименным астероидом не перепутали.
5. Нанести на эмблему год основания клуба. А что бы уж точно никаких совпадений не возникало, еще и дат всех чемпионств, завоеваний кубков, суперкубков и прочих трофеев, с полным перечнем оных.
6. Разместить по периметру эмблемы девиз клуба. Типа "Тільки перемога" или "Ніколи другі". Желательно еще и с переводом на двадцать три самых распространенных языка мира, что бы всем понятней было.
7. ну и что бы окончательно ассоциировать Динамо именно с Украиной, разместить на эмблеме Тризуб и текст национального Гимна вместе с нотами, что бы у каждого правильного фаната душа при виде всего этого пела.


Ну что же, хорошо, что все закончилось так, как оно закончилось. Хотя никто не мешает размещать на футболках игроков одну лишь стилизованную литеру Д безо всяких ромбов, а то на зеленом свитере Шовковского синий четырехугольник смотрится как-то стрёмно. Да и коллекцию повседневных аксессуаров неплохо было бы организовать. Вон, тот же Ливерпуль производит целую кучу футболок и прочих шмоток на которых из ихнего герба одно лишь пернатое присутствует, а то и просто культовые фразы или их аббревиатуры: YNWA, LFC, TIA. А вот теперешний значок Динамо в виде ромба (из нормального металла с эмалевым покрытием) я бы с удовольствием приобрел бы. Стильная должна быть вещица.

П.С. кстати, вот вам для сравнения лого самаркандского Динамо. Так, для себя, чисто поржать:)

posterrr: (Default)
Зайшов після роботи до Рівня (фірмовий бар рівненського пивзаводу). Був приємно здивований рекламками нового сорту пива Бергшлосс Бурштинове. Ну звісно ж пробую, що за дурне запитання офіціантки "що будете замовляти?"?



Отож, поповнення у родині Бергшлосс слідом за Світлим, Чорним, Міксом (це суміш світлого та чорного) і Копченим. Незважаючи на колір, смакові рецептори сприймають Бурштинове радше за свтле пиво - немає характерної для темних сортів тягучої густини. Смак приємний, збалансований, практично без гіркоти із присмаком карамелі та виразними нотками житнього хліба. Злегка кислий "квасний присмак" із алкогольним відтінком. Хоча я і не сомельє, ніколи не вчився розкладати смак на компоненти, але мені видався саме цей букет. Принаймні, двоє товаришів, незалежно від моєї оцінки сказали: "на квас похоже", і "як нормальна не пережарена карамель на вкус". Отож, запрошую усіх до Рівня!

P.S. Треба буде звірити калькуляцію. Десь скоро маю наближатися до 200 сортів пива:)
posterrr: (Default)
Ура! Здійснилось! Нарешті за останніх ледь не півроку я придбав книгу, яку захотілось одразу прочитати залпом. Отож знайомтесь - Юлія Бурковська, "Тра-ля-ля" (мою книгу на роботі мало із руками не відірвали, тому тицяю фото стирине з інтернету)

Невже ніколи раніше про таке не чули? Ну то не страшно, прощаю. Сам лише в магазині зустрівся із цією книжкою. Купився на привабливу обкладинку та зручний формат (Блін, ненавиджу, коли під одну палітурку намагаються тисячу сторінок запхати, це ж таке страховисько лише сидячи за столом доведеться читати!). Узяв з полиці, погортав, навмання прочитав пару абзаців і заторчав. Тому що хочеться читати іще і ще не через те Що там написано, а через те, ЯК написано. І хай би які глобальні проблеми не висвітлювались у романах, приміром, Достоєвського чи Забужко, але читати таку нудоту мені не під силу, хай мене закидають камінням прихильники їхньої творчості (все одно ніхто з них не вміє влучно кидатись)
Отже, як усі вже здогадалися, ця книжка ні про що. Ну, або ж про все на світі, тобто що бачу, про те і говорю. Але потрібно ж іще вміти говорити! Це як з анекдотами, важливий не так зміст, а як його розповідають. І це чудово, що є такі оповідачі, що можна бодай на 5 хвилин відволіктись від повсякденних турбот, і отримати чергову порцію гарного настрою. Я таке люблю, і тому без вагань видаю цій книжці перепустку до власного літературного олімпу. Вона того вартує. Рекомендую.
posterrr: (Default)
 Давно вже хотів написати свої враження від прочитаного українського Декамерона, та все ніяк руки не доходили. Може то і на краще, якраз перевірю, що із прочитаного насправді запам'ятовується, а що - одноразове мило. Заодно і тексту буде менше, не буду вас змушувати боротися із великою кількістю літер. 
 Отож, нумо читати: )
posterrr: (Default)
  Это пиздец, други мои, это полный пиздец! Видели талисманов Евро-2012?  -  Нет? Тогда лучше и не смотрите! Я это убожество на всякий случай под кат упрячу, что бы не убить ненароком чье то чувство прекрасного...
 Нет, ну это же, блин, ни на какую голову не налазит! Или это сейчас так модно, выдавать всякую размазню за полет творческой фантазии и пример шедеврального мышления? (это я на лого Лондонской  и Сочинской олимпиад намекаю). Полное впечатление, что теперешние маскоты один в один скопировались с китайских игрушек Трикса и Фликса (талисманы Евро 2008), купленных на раскладке "Все по 3 гривны". И это нам Ворнер Броз. разрабатывал? Ну-ну, наверное за десять минут до конца рабочего дня этих двух дибилоидов нарыгали. Блин, да ведь ученики любой школы придумали бы что-нибудь ничуть не хуже за время одного урока рисования...
 В общем, нас в очередной раз поимели, причем за наши же деньги. Пойду с горя заливаться водкой...
Слабонервным не смотреть )
posterrr: (posterrr)
Это я так про фестиваль короткометражек. А чё, ярд со своими 90 и чуть-чуть сантиметрами, по сути и является коротким метром:)))
Ладно-ладно, прекращаю умничать, начинаю делиться впечатлениями об увиденных работах. В порядке моего собственного рейтинга, естественно:)

10. Австралия "Велосипед" (хотя оригинальное Push Bike звучит куда более харизматично унылого перевода "в лоб"). Не понравилось. Просто я никак не попадаю в целевую аудиторию фильма, в которой я вижу поклонников женских романов. Меня же поездка героини нагишом через пол-города, вместо того, что бы обратиться в полицию по поводу украденных вещей, абсолютно не нравится. Равно как и ни капли не возбуждает случайный секс с первым встречным после синхронного падения с двухметровой высоты. Да и отсутствие какой-либо реакции мужа на то, что его благоверная возвращается домой хрен знает когда в одной лишь чужой олимпийке ни капли не смешит, а только напрягает. Так что лучше уж смотреть порнуху, там сюжеты примерно те же, вдобавок их гораздо больше:)

9. Мексика "Подземка". Тоже разочаровал. Фильм показался чересчур затянутым (короткометражка то!) Да и шериф, неусыпно смотрящий в сторону мексиканской границы выглядит чересчур уж гротескным, как неусыпная бдительность советских пограничников из колыбельной Надобраніч Діти. Ну а внезапное появление джипа среди ночной (!) пустыни (!!!) вообще ни в какие ворота не влазит. Видать создателям фильма так ни разу в жизни не пришлось красть по ночам морковку (свеклу, горох, кукурузу...) с колхозных полей. Не то бы они знали, что за время приближения машины можно не только отлично спрятаться, но и успеть надергать пол-мешка колхозного урожая. А то вшыло классическое американское "средь чистого поля внезапно выехал танк из-за угла"

8. Канада (Легкое неудобство). Что ж, милый фильм, забавный (особенно когда девочка собирает себе букет из летающих дядюшек-тетушек). Но, не более того. Видать, я так и не охватил всех глубин авторской мысли.

7. Франция "Мадагаскар". Стильная анимация под "дневниковые записи", в которых с восторгом угадываются Ситроены Де Шво среди местного автомобильного потока. Равно как и безгранично радуют мелкие детали африканского быта, как то такси-грузовички под завязку забитые людьми вперемежку с гусями, или же мост состоящий из двух бревен на ширине колеи машины. Но вот самый финал, описание "праздника мертвецов", который по всем канонам жанра должен был стать вишенкой короткометражного торта, получился чересчур сухим и пресным. Не вкусно. Это же не лента новостей, в самом то деле!

6. Хорватия "Вечеринка". Что понравилась: живописная хорватская натура, простреленные крупнокалиберными снарядами навылет остатки зданий. Немного раздражала продолжительная расфокусировка, от которой глаза из орбит вылазили. Но намного больше разочаровало мое непонимание сюжета. Эти все кресты символизируют жертв бессмысленных балканских воен, или же умерших от СПИДа, сифилиса и прочих венерических заболеваний и остальных спутников бездумной развратной жизни? (Да-да, это я о покупке покупка в магазине ящики пива, сигарет и травы, без какого либо упоминания презервативов)

5. Ирландия "Бассейн". Что ж, тут мало есть к чему придраться. Актеры играют без замечаний (особенно учитывая, что это подростки). Да и тема юношеского "лидерства" всегда актуальна. Немного разочаровал перевод последней фразы, где многогранное he's gone озвучили как он умер.

4. Польше "Эхо". Ух! Это жесть! Мурашки по коже и волосы дыбом. Процесс допроса отображен просто гениально! Единственное но - выглядит это все вырванным из контекста. Это было бы ярчайшим (пускай и очень жутким) эпизодом в полнометражном жанре, а вот в представленном формате осталось много невысказанного и недосказанного.

3. Германия "12 лет". Просто развлекла меня после серии слишком мрачных или просто не понравившихся короткометражек. Коротко, ясно и с юмором. К тому же не запросто проецируется на бытовую плоскость. Все гениальное - просто:)

2. Италия "Война". Долго сомневался, как же распределить первое место между двумя шедевральными лентами. Исходя из собственных вкусов решил все же поставить этот фильм "всего лишь" вторым. Смотреть - обязательно. Итальянская бытовуха во всей национальной красе!

1. Англия "Наблюдатель" (Watcher). Это Англия! Блистательная короткометражка, пересказывать которую (равно как и предыдущую) совершенно не имеет смысла. Это надо видеть! Обязательно запишу себе этот фильм на болванку в коллекцию любимого кино. Жаль только, что фестиваль открывался этой лентой. Зато здорово, что жалеть больше нечего:) Эх, жду продолжения через год:)
posterrr: (Default)
 Смотрите, что я у себя в морозильнике откопал! Да-да, это та самая бутылка, которую я еще в марте пить начал. Кстати, в замороженном виде этот вермуть не такая уж и муть, но все-равно рекомендовать к употреблению не могу. Как и большинство напитков Коблевского завода. На днях пришлось пить ихнюю красную полусладкую Жозефину, так это же чернила чернилами! Весь язык и вся кружка моментально стали синего цвета.  Интересно, почему это домашнее вино из иссиня-черной изабеллы ни капли не красится? Или синий язык - это признак благородного напитка? Скорее, это признак концентрированного виноградного сока в составе! И подтверждение спиртового привкуса самого вина - сделали калатайку из сока со спиртом с добавлением неудавшегося перекисшего сухаря, запаковали в красивую бутыль "всем девчонкам нравится" с четырьмя медалЯми "вибір року", нарекли звучным именем Жозефина - и, вуаля, готово новое любимое пойло для девочек. А как же, "вино" сладенькое, в голове красиво шумит, а в теле "такая приятная гибкость образовалась". Да еще и цельных четыре медали на этикетке - не абы шо ж пьем! И фигня, что среди них ни одной награды от дегустационных конкурсов, главное, что бы вставляло. Водка. конечно, тоже вставляет, но приличные девочки не пьют водки. И пива тоже не пьют - "только вино!" как говаривала всем известная героиня бриллиантовой руки.
 Так что "будьмо!", пейте и дальше коблевскую бурду, а пойду выпью пива. Смачного!

posterrr: (Default)
Скажите-ка мне, ценители вермута (если такие здесь окажутся): это действительно весь вермут такая дрянь на вкус, или только испробованный мною вчера коБЛЕВСКИЙ Маренго оказался такой мутью? Никогда раньше я не выливал недопитые пол-бокала спиртных напитков в раковину. Это же просто ужас какой-то, какая-то сладко-кислая медицинская спиртовая гадость с маслянистым привкусом! Полное впечатление, что это неудавшееся прокисшее вино из коблевских погребов разбавили остатками продукции Николаевского парфюмерного завода завода "Алые паруса". Мыли резервуары из-под дешевых одеколонов техническим спиртом, а выливать получившуюся смесь рука не поднялась. Вот и смешали с непотребным неполучившимся вином, разлили по красивым бутылкам и наклеили крутые этикетки. Вуаля! Встречайте элитный напиток для исключительных людей! Конечно же, никто себя не захочет считать быдлом, которое совершенно не разбирается в алкоголе, поэтому это полуфабрикатное Маренго будут нахваливать и пить причмокивая языками, что-бы показать свою крутость.
В общем, наш вермут так и остался почти нетронутым. Теперь вот ломаем голову над тем, кого бы это пригласить в гости, что бы споить им (ему, ей) эту бодягу? Не пропадать же добру. Есть желающие? :)

posterrr: (Default)
* Пи - число, отображающие соотношение длины окружности к ее радиусу,  и равное примерно 3,14. Пи день (или же наоборот - день Пи) - это потому что вчера был 3-й месяц и 14-е число этого месяца. Символ [*] означает сноску, просьба не подставлять вместо этой звёздочки якобы пропущенные буквы:)

 Итак, зима все никак не может нас покинуть. Вроде бы я с ней даже уже и попрощался, но она упрямо снова и снова к нам возвращается. Почему то только по ночам, зато регулярно. Видать, я был с нею слишком добрым, поэтому она никак не соберется с духом, что бы уйти окончательно. Эта зима ведет себя прямо как надоедливые гости, которые только наглеют от того, что с ними любезничают. Нужно забывать про этикет и манеры и поступить с зимой как с гостями - нахер её послать, должно сработать:) Ну а пока я этого не делаю, зима радует ослепительными утренними пейзажами, от которых я плачу. А перед тем как плакать я выхожу из темного подъеда, кричу "Я ослеп!" и начинаю усиленно щуриться, потому как от света больно в глаза. Чувствую себя откопавшимся из могилы упырём. Хотя откапываться из промерзшего грунта, наверное, проблематично.
    
 А еще проблематично попасть в воскресенье на просмотр модного фильма, особенно когда его в 3D показывают. Это я вчера думал на Алису сходить посмотреть. Да только в киннотеатре давка как в супермаркете во время сезонной распродажи, а в кассы очередь, как на Ноев ковчег. Поэтому я решил не тратить время и не ломать ребра в толпе, а вместо Алисы пошел в Край на пиво. Вообще то я не любитель супермаркетовских забегаловок, но там соблазняли собственным пивом Магелан, и я, как страсный пивной фанат купился. Только не учел тот факт, что обломы, как и мизера, ходят парами. Магелан скоропостижно кончился перед моим приходом, поэтому пришлось обиженно пить оболонь (не есть же оплаченную уже пиццу в сухомятку). Такой вот обломный день получился, не даром же его днем Пи называют.
 Зато сегодня день Пи уже закончился и я попал на Алису!! Что ж, фильм красивый и красочный, хотя 3D картинка иногда раздражала своей размытостью (может это из-за того, что какая-то сволочь мне очки залапала? хотя скорей всего я просто не сразу приспособился правильно смотреть стерео-картинку). Чеширский Кот - просто супер, Мартовский Заяц тоже хорош, красная королева понравилась - молодчина:) Но вот вцелом что-то не то. Разочарован, ожидал большего. Тиму Бертон до Кэролла как до луны на дельтаплане. Превратил Алису в среднестатистическое фэнтези. Да, возможно многие моменты были утрачены при переводе, все же оригинальные произведения Кэролла почти сплошь состоят из игры слов. Но ведь сюжет все-равно довольно плоский. Чёткое разделение на плохих и хороших, пророчества и битвы на мечах с чудищами - как-то это совсем не по Кэролловски. В итоге, запомнился не весь фильм, а только набор ярких персонажей. И пускай Джонни Депп вновь сыграл здорово, но образ Безумного Шляпника - революционера вызывает у меня недоумение. Равно как и мышь-мушкетер взамен храпящей во время чаепития сони. Эххх... "Сюрреализм Бертона" говорите? Какой там нахрен сюрреализм? Весь сюрреализм содран один в один у Кэролла. Все остальное - обычное фэнтези в угоду массам... Может я чересчур люблю настоящую Алису?
posterrr: (Default)
  Этот пост - о вреде просмотра пиратских версий новинок кино в домашних условиях:)
 Ну посмотрел я сегодня у себя на компе хваленый Аватар, и что? Оставшиеся впечатления описуются пятью словами: Хроники Нарнии для взрослых. (блин, с арифметикой плохо стало, путаю четверки и пятерки). То-есть "усе гаддя планети сповзається душити людських загарбників". Конечно же, по-хорошему, я должен был идти в кинотеатр, желательно даже в три Дэ, обалдеть от долби серраундов и компьютерной графики и присоединиться к восторженным визгам "да это же лучший фильм в истории человечества!". Но я видел происходящие сквозь 17-дюймовый монитор, снующие туда-сюда загадочные тани и назойливое шарудение чипсами, меня все эти спецэффекты экранной версии раздражалии я стал придираться к происходящему в фильме. А что, при таком супер-пупер прогрессе инвалиды и дальше ездят на колясках с ручным приводом? И костры разжигают самыми обычными спичками? И вообще, как эти самые спички оказались пригодными по размерам для пандорцев и откуда вообще взялись у джекового аватара? Да и гранаты для взрывания космолета были тоже пандорианского размера. И как это так получилось, что все пандорианские животные с шестью лапами, а сами пандорцы только с четырмя? И как стрелы могут прошивать бронестекла? И как на Пандору могли завезти такую туеву хучу техники, обеспечить ее неслабым запасом источников энергии (которые к тому же пополнять необходимо) и при этом уже не развалить добрую половину экосистемы планеты? И когда главный герой ухитрялся спать, если он разрывался между двумя мирами? Ну а робот вооруженный ножем - это уже ржачь, тут даже и вопросов задавать никаких не хочется! Так же как и  должность полковника - "старший по званию".
 В общем, такие фильмы надо смотреть только в кинотеатрах и в обалденном качестве. Все же пандорские пейзажи на широком экране, а особенно в 3D, должны смотреться просто фантастически. Тогда мозг будет перегружен зрительной информацией и будет умиротворенно хавать сюжет фильма, не заморачиваясь глупыми вопросами. Будь у нас в городе 3D показ этого фильма, я бы обязательно на него сходил. Однако пополнять им свою кинотеку, пускай даже в лицензионном качестве, я не стану. Все же это "просто фильм". Вернее "просто дорогой фильм"...
 А еще я сегодня посмотрел Штамм Андромеда. Да уж, по сравнению с ним Аватар действительно гениальное творение. А про Андромеду лучше всего говорит цитата из нее самой "восьмигранный шар"! :)))
posterrr: (sho)
 Час уже якось виправдовувати назву свого ЖЖ. А то я із попередніх записів зовсім на хроніка не схожий. Треба вже доводити зворотнє, що я і справді не цураюсь відвідання різних там кабаків, генделів, ригалєтовок та йнших "пітєйних завєдєній". Тож буду потроху розшарювати свої рецензії на Рівненський общєпіт (від "общєствєнноє пітьйо"). Розпочну із свого найбільшого облому.
ТАРАС (ресторан швидкого харчування)
Зібрались я кось я і Коха після роботи на пиво. В Майдані, як завжди на той час, було все зайняте. Та й обридати почав той Майдан. Все-таки найближа піцерія від нашої роботи. Тож пішли ми через переїзд в пошуках якогось нормального Генделя, де можна було б перекусити і попити пива. Коло базара надибали на Тараса. На ньому пише "ресторан швидкого обслуговування". Хммм, цікаво... Слово "ресторан" трохи відлякує асоціаціями із великими цінами, хоча сполучення "швидкого обслуговування" натякає на зворотнє. Заходимо.
 Тю! І якийй в біса "ресторан"? Звичайнісінька тобі столовка. Тільки не якась там студентська, чи, не приведи боже, профспілкова, а сучасна точка хавального самообслуговування. Там де усі довго ходять вздовж прилавків із тацею і накладають до неї черпаки рису, підливки, борщу, гуляша і кампотіка (бажано те все не в купу на підніс звалювати, а все-таки сортувати по тарілочкам). Потім усі, хто щойно товкся коло прилавку заради своєї порції картошки-пюре із сосіскою, починаються так само штовхатись у черзі до каси, підсовуючи свої макарони по-флотські під лікті людям, які стоять в черзі попереду. А після того продовжують штовханину у черзі за пивом, тому що йго чомусь продають на окремій касі. І ось, коли вже увесь вирваний із боями хавчик, зішкрябаний із рукавів китайсько-турецьких курток назад до тарілок, коли за усе проплачено, а пиво ніжиться в запотіваючому бокалі, раптом з'ясовується, що на таці немає жодного столового причандалля. Усі ложки, вилки та ножики лишилися лежати купою по плетених кошичках біля каси та надійно прикриті тілами людей, яким ще тільки но продираються розраховуватись. Їсти пальцями не хочеться, тому доводиться розвертатися, і пропихатися за ложкою крізь натовп вимазаного в грешку з печінкою народу і поливати їх своєю оболонню заради повної гастрономічної гармонї, та відкриття сили-силенної еротичних фантазій оточуючих стосовно стосовно самого (чи самої) себе та членів власної родини. Думаєте, нарешті хеппі енд? Ха, тепер іще треба намотувати кола у пошуках вільного столика. А вгледівши вакансію, терміново пригадувати навички гри в "останнього стільця і кінець мУзики", та торуючи собі шлях за вільний столик активно працювати ліктями та вміло ставити підніжки тим, хто попереду...
 Це я собі щось таке думав про того Тараса, щойно зайшовши до нього. Але ні, черг насправді не виявилось, що трохи дивувало в часи докризової п'ятниці. Щоправда, обидва столики на першому поверсі були зайняті, але були ще духопідйомні сходи нагору, якими ми і подерлись на рекогносцировку місцевості. Побачене на другому поверсі трохи шокувало. Велика зала десь на півтора десятка столів, серед яких зайнятий лише один! З огляду на кінець робочого тижня виглядало дико і підозріливо. Втішили себе, що місце не надто привабливе - фактично на базарі, і пішли за наїдками.
 Навантажили собі до тарілок якоїсь хаванини та йдемо до окремої каси за пивом. Там усе заставлено баночками із кавою та пляшечками із рівнобарвною рідиною. Хмм, гурмани,- думаю собі я,- каву з лікерами бадяжать. А вголос питаю, що іще є пити крім кави. Сік, кампотік, - відповідає касирка. А пиво? - Пива немає...
 Отакої! Називається попив пива! Хіба ж можна замінити бокал хмільного напою склянкою помідорового соку? Добре хоч різотто з відбивною виглядали апетитно і обіцяли перебити негативні враження, спричинені відсутністю пива. Тому деремось нагору, всідаємось (навіть майже влягаємось) за столик, їмо (рис виявився ніякуватим) і роззираємось навколо. Інтер'єр в традиційному українському стилі, акуратний та культурний, на великих екранах крутять якийсь енімал-пленет, із динаміків ненав'язливо лине якась легка музика. Дивно все це, так не буває! Роздивляємось дАлі. На столах рекламки молодіжного театру Сонях! Ніфіга собі! Хто це такий культурний тримає цю забігалівку. Вона ж явно прибутків не приносить. Які в наш час можуть бути прибутки від їдальні, де не продають алкоголю!
 Раптом усе проясняється. Поруч із театральними листівками знаходяться вирізки із цитатами Євангелії. А динаміки виявляється співають про Ісуса! Так от воно що! Це насправді штундистське вербувальне лігво! Зараз понабігає купа тіточок і дядечок із мильним поглядом та повними торбами Сторожевої Вежі і будуть тицяти нам до рук свої брошурки із обнімаючимися людями, антилопами і тиграми. Та почнуть доколупувати дурним питанням, а чи хотів би і так жити? Нє! Не хотів би! Навіщо мордувати бідних тигриків, змушуючи їх жерти траву замість парно- і непарнокопитних? І куди дівати таких божих створінь, як таргани, комарі, глисти та решту паразитів? І чого це їх взагалі не показали на малюнкові, що це за дискримінація? Ааа! Рятуйте! Дайте мені втекти звідси! 
Дожовую на ходу відбівну... Щось не хочеться мені більш сюди вертатись...
posterrr: (Default)

Пересмотрел на днях Бунтарку (Stick It). Фильм такой про спортсменок-гимнасток. Это конечно же не Гай Ричи, но мне почему-то очень нравится. Не знаю, может главная героиня симпатична, может фильм взаправду хороший, а может и то другое вместе взятое). Но я не об этом, я о переводе. Первый раз - смотрел фильм с обычным переводом, теперь же - с полностью дублированным. Блин, да это ж почти что два разных фильма! Такое впечатление, что этот фильм или имеет два разных варианта озвучки, или же исходные реплики переводчики и не думали слушать, а придумывали русскоязычный текст только смотря на картинку! К примеру, в одном варианте снятие баллов обЪясняется тем, что гимнастка недостаточно четко приземлилась, а в другом - что у нее вылезла бретелька от лифчика из-под костюма!

Дальше - больше! Нарыл в Контактах Еще одну версию перевода. Так там все совсем не так, как в первых двух! К примеру, такая ситуация. Тренер уговаривает главную героиню вернуться в гимнастику, та ему отвечает, мол все ваши фразы - зазубренные клише. Тот ей: хорошо, озвучь сама, что хочешь услышать. И тут начинается растроение версий:
 1. Талантливая чертовка...
 2. У тебя дар Божий...
 3. У тебя классная задница...
Интересно теперь посмотреть этот же фильм в оригинальной, англоязычной версии. Здается мне, что будут еще варианты:)

Хотя чего можна ждать от первода, если даже во всех трех версиях не могут нормально перевести название. Хотя в том, что Stick It означает "Бунтарка" они солидарны:)
 


P.S. Абзац! Полный! Оказывается на трейлере, который я здесь разместил, четвертый вариант перевода! Я в ауте!
posterrr: (Default)
Сьогоднішній день порадував мене новою пивною новинкою. Жигулівське Новоград-Волинського пивзаводу. Наш Боярський риночок стає справжнім заповідником рідкісних сортів пива, що не може не тішити. Порадувала також ціна на НовоВолинський Жигуль - усього 2грн75коп. А от щодо його смакових якостей, то є серйозні претензії. Хоча, з іншого боку: а чого можна хотіти від пива за таку ціну? Так, воно доволі ніяко-водянисте, до того ж кисле із відчутним дріжжовим присмаком. Але нічим не гірше від Десанту чи Дніпра. Так що тим, для кого ціна на пиво стоїть на першому місці, можна його сміливо рекомендувати. Та і я сам, постав мене перед вибором цього Жигуля, Арсеналу, Десанту, Дніпра, традиційної Рогані, зеленого Зіберта і навіть Чернігівського світлого (!), обрав би саме продукцію Новоград-Волинського пивзаводу. І справа не в моїх антиглобалістських настроях). Просто, "навіщо платити більше?", якщо якість тна одному сіренькому рівні? До того ж, НовоВолинське пиво - живе (непастеризоване).
 І на завершення - фото даного продукту на фоні мого пляшкового складу. А ще ТТХ: алкоголю - 3,6%; густини
- 11%
posterrr: (Default)
 Купил я себе на роботу чай Добрыня. Денег на что-то нормальное было жалко, вот и купил крупнолистовую дешевку. Все-равно на работе мало кто оценит вкус по-настоящему хорошего чая. Так что нечего тратиться на всякия там Акбары и Ристоны. Это я примерно так себе думал покупая сей чудо-напиток. Нечего хорошим чаем с другими делиться)))
 Так и вышло, желающих попить такого моЧаю резко поубавилось. Да и самому его пить совершенно не хочется. Ведь мало того, что он на вкус вообше никакой, так еще и на пополам с палками, которые не хотят топится и очень резво плавают в чашке. Наверное, это такая специальная задумка: наковырял бревен из чая, и вскипятил на них воду для заварки).А еще можно и шашлычек на этих ветках закоптить) Ммм, полезная оказывается штука, этот чай)
 Последние минут сорок рабочего времени я решил потратить на сортировку этого чая. Вооружился пинцетом, высыпал содержимое пакета на листочек и стал делить смесь по принципу: девочки - налево, мальчики - направо. Тьфу, то есть чаеподобнаю субстанция - налево, а направо - бревна.Что вышло в итоге, вы можете сами оценить на фото)))
 Приятного чаепития)
posterrr: (Default)
Давно щось я не публікував свої враження від перепробуваних сортів пива. Неподобство! Буду виправлятись!
Сьогодні обійдусь без екзотики, натомість пригадаю пробувані мною сорти хмільного напою Львівських пивоварів (саме пивоварів, а не броварів). Нічого екзотичного, ніяких тобі нових провінційних смаків (як у випадках із Рівнем чи Микулином). Натомість усе більш-менш передбачливо і по-пастеризованому замилено. Хоча й дуже навіть якісно та смачно. Ну а що вдієш? Великі об'єми виробництва вимагають довших термінів зберігання, а отже й неминучої пастеризції та втрати найцінніших смакових якостей. Глобалізація, курва її мама...
Але досить скиглити. Усе-одно більшість теперішньої молоді і не підозрює про існування непастеризованого пива. Та й взагалі більшості людей по-барабану: пастеризоване те пиво, не пастеризоване і навіть яке воно на смак. Головне - аби вставляло, і коштувало недорого. От і порозводилось усяких ублюдочних Арсеналів й Десантів, осбливо міцних (та й прості Чернігівські-Рогані-Янтарі скурвились до невпізнанності та тепер більше нагадують ретельно відфільтровану бражку, аніж пиво). Але мова зараз не про них, а про Львівське. Яке варило, варить і (сподіваюсь) варитиме гарні зразки пастеризованого пива. Респект і шана їхнім пивоварам. Певно, за зберігання смакових якостей Львівського іще слід подякувати керівництву Карлсберг-Туборгівського мега пивного концерну (Baltic Beverages Holding) за те що не став спаскуджувати смак задля зменшення вартості своїх дочірніх марок Львівське та Славутич, а вивів на ринок новий бренд в бюджетному секторі - Арсенал.
Отже сорти Львівського пива:
1.(16). Львівське світле. 11%, алк. 3,7% об. Дешево, але не сердито, а дуже навіть приємно. Просте класичне пиво без будь-яких наворотів. Чиста класика. Комусь, можливо, видасться гіркуватим, але на мій смак - саме воно! Кращого пива за ці гроші я не знаю (принаймі в Рівному, чим далі на схід, тим Львівські сорти пива дорожчі). Четвірка за смак (під настрій навіть із плюсом) та п'ятірка за співвідношення ціна/якість. (звісно ж за п'ятибальною шкалою оцінювання)
P.S. До речі, а чи не заради здешевлення Львівське Світле позбавили контр-етикетки, втуливши усю інформацію на кольєретці (наліпка на шийці пляшки)?
2.(17). Львівське 1715. 11,5%, алк. 4,0% об. Мабуть, найзнаніше в Україні пиво Львівських пивоварів. І беззаперечний заводський лідер по видам пакування (скло, пластик та банка). Та й для багатьох воно найкраще із Львівських. Та я не люблю лагери за їх кислуватий присмак, тому 1715 споживаю лише за відсутності Світлого чи Преміум родичів. Хай та кислинка і майже непомітна (особливо в порівнянні із братнім Славутичем), та все-одно - не моє! Хоча й нічого поганого про нього теж не скажу. Тож не більше четвірки.

3.(18). Львівське Преміум. 12%, алк. 4,7%об. Все ж найлюбленіше моє Львівське. Тривалий воно час взагалі міцно тримало першу сходинку в моїх пивних вподобанням. Четвертий-п'ятий курси пройшли під гаслом Львівського пива. Хмм, а я ж тоді в групі був єдиним прихильником саме цієї марки. Навіть не зважаючи на відносну дефіцитність Львівського в Полтаві у ті часи. Тож беззаперечна п'ятірка.
4.(19). Львівське Міцне. 18%, алк. 7,0% об. Ніколи не був прихильником міцного пива, тож Львівське Міцне пив лише одного разу. Як не дивно, але тоді воно мені навіть сподобалось! Тому що це справді "міцне пиво", а не суміш із водярою. Тому четвірка.
5.(20). Високий Замок. 13%, алк. 4,6%об. Теж куштував лише один раз. (До речі, у перший же свій день перебуваннґ у Рівному!). Ньюансів смаку вже не пам'ятаю. Здається, доволі гірке пиво, хоча й лагер. Причому "просто" лагер, а не "преміум", хоча за своїми ТТХ він і "густіший" і міцніший за 1715. Проте за лише одним разом (до того ж без порівняння) судити про смакові якості важко. Скажу лишень, що у Високому Замку я не розчарувався, але й чогось захомплюючого у ньому не відчув. Просто пиво.
6.(21). Львівське Темне. 12%, алк. 4,2% об. Ага, колись було і таке пиво, і дуже навіть непогане. Та взагалі чудове пиво було! Але, на жаль, уже ні Високого Замку, ні Темного на Клепарівській не варять. А шкода. У мене про нього лише приємні спогади. Певний час було моїм улюбленим темним сортом! Та й узагалі улюбленим пивом, бо якраз курсу до четвертого поважав темні сорти більше за світлі. А потім смаки змінилися, та й темні сорти почали зникати з прилавків (хоч може було якраз навпаки, тобто зникнення темного пива змусило полюбити світле, бо ж не весь час же Оксамитове пити, їй бо'!). Отже п'ятырка за ностальгію.

7.(22). Львівське Портер.20%, алк. 8,2%об. Дивно, але колись я міг запросто пити його надворі прямо з пляшки вприкуску із горішками або чіпсами. Тепер же внутрішній цензор вимагає до Портера гарного м'яса з гарніром. Ну надто вже це пиво брутальне й вишукане водночас, аби заїдати його солоними жолудями чи засохлою тюлькою. І абсолютно не схоже на усі звичайні сорти пива. Воно може або надзвичайно сподобатись, або занадто навпаки). Третього не дано. Ніхто не скаже про нього, що "це просто пиво". Спробуйте самі та складіть власне враження про Портер. А я тим часом ставлю йому "відмінно".
8.(23). Львівське Легенда. 12% алк. 5,0%об. Продавалось протягом обмеженого терміну десь в районі святкування 750-річчя Львова. Куштував я його лише раз чи два. Гарне пиво, але не сказав би що воно сильно різнилось за смаком від Преміума. Хоча я їх одночасно не порівнював, може й справді у ньому було щось особливе?
Ну от і всі пробувані мною сорти Львівського. Свого часу були іще Золотий Лев та Без Фільтрації (непрозоре біле), але я їх навіть на власні очі не бачив,не те що не куштував. можливо комусь пощастило більше за мене, тому на всяк випадок розміщу їхні етикетки.
posterrr: (кеди)
 Посмотрел сегодня Рога и Копыта. Блин, полтора часа убитого времени. Мультик для деток фанатеющих от Голиивуда. Прогнозируемый на двадцать шагов вперед сюжет с убогими шуточками, которые уже "когда-то слышал" не в состоянии вытянуть никакая супер-пупер анимация.  А чего вы хоетли? Это ж МакДональдс в мире кино, пускай и от именитого "Никелодеона".
 Хотя большинству он, бесспорно, понравится. А че, думать не надо вовсе, смотри себе и ржи от того, как корова (сорри, бык с выменем! видать какой-то трансвестит был главным мультипликатором) избивает вместе с ватагой своих дружков нескольких тщедушных койотов. Мораль фильма: собери банду друзей-быков и отметель парочку первоклашек? Потому как один на один разобираться - это не честно, а вот 26 на четверых  - уже куда честнее. Ну а если ты не закатываешь шумных вечеринок и не рассекаешь пьяным на краденом авто - то ты вообще лошара. Блин, и куда только наш комитет по соблюдению морали смотрит? А то Симпсонов запретили транслировать по телеку, а от подобных "шедевров" кипятком брызжут. Понабирали же ублюдков на казенные (и весьма неплохие) зарплаты...
 В общем, ни малейшего желания пересмотреть мульт и предчувствие скоропостижной кончины памяти об этом анимационном фильме. Резве что мужики с вымям запомнятся.
posterrr: (Default)
 Продовження пивних записів. Сьогодні буде розказано про продукцію Микулинецьких пивовпрів (ВАТ "Бровар"). Взагалі то я мав викласти матеріал про них близько тижня тому, але одне невдале натискання клавіші знищило вже готовий матеріал. :( Що ж, тепер я знову зібрався з силами, отже спроба №2.
 Микулинецьке пиво вариться в смт. Микулинці Тернопільської області Теребовлянського району на ВАТ "Бровар". На даний час то є моя улюблена броварня. Тож оцінка усім сортам коливається в районі від 4+ до 5 балів. А тепер детальніше про сорти пива.
 1. (7). Микулин Світле. Моє найулюбленіше пиво за співвідношенням ціна/якість (між іншим,  потіснило з олімпу Becks!) Терпкий хмелевий аромат та свіжий смак за помірною ціною. 5+. Випускається втрьох видах тари: в модних нових пляшках з фігурним горлом, у скляних пляшках часів СРСР та ПЕТівських баклажках міскістю 1л.  Різниця в смаках невелика, але все ж є. Микулин в старій "оцтовій " тарі трохи кисліший, а в пластику - торхи більш ніякий в порівнянні з еталонним пивом в новій пляшці. А ще на Микулин неприємно різниться ціною в залежності від магазину. У Фреші  та Арсені він коштує аж 4.80. В нас на Боярці воно на гривню дешевше (а в старих пляшках - на півтори)

 2. (8.) Пшеничне Біле. 11% алк. 4,2%об. Ніфіга воно не вайссбір! І хай на смак воно і не погане, але все-таки лагер, а не пшеничне біле. Хай навіть і з пшеничним присмаком...
 3. (9) Микулин Лагер. 11% алк. 4,2%об. За своїи ТТХ (оборотами і густиною) ідентичне Микулину Світлому (і Пшеничному Білому). Але на смак інше.  Теж добре пиво, але  хмелевого  смаку-аромату менше аніж в Світлому Микулині, отже й подобається мені менше.
 4. (10) Троян. 11% алк. 3,3%об. Легке "літнє" пиво. Чудова альтернатива світлому Оболоню. (звісно ж Оболонь міцніша, просто, не беручи до уваги айси, воно у нас найпопулярніше серед ріденького й слабенького літнього пива)
 5. (11) Українське Dark.  13% алк. 4,2%об. Гарне темне пиво. Щоправда я невеликий знаток у темних сортах, але мені подобається.

 6. (12). Микулин 900. 12% алк. 4,5%об. Трохи дорожче від вищевказаних світлих сортів. Смакує трохи ліпше Лагеру. Все-одно просте Світле мені подобається більше, хоча це також дуже гарне пиво.
 7. (13). Медове. 15% алк. 5,1%об. Єдине медове пиво, яке мені подобається. Певно через те, що в ньому не відчувається медового смаку). Тоді як решта пивоварів любить додати удо пива медового ароматизатору (жах!), у Микулині мед додається не для смаку, а для м'якості (до речі, у складі Бергшлосса теж зазначено мед, та він там також не відчувається на смак). Чудове пиво, але й коштує вже на гривню дорожче від світлого.
 8. (14). Тернове Поле. 18% алк. 7,1%об. Обожнюю це пиво. Саме з нього почалось моє знайомство з Микулинецькою броварнею. Саме через нього я тепер так симпатизую цьому пивзаводові. Відмінне пиво із чудово збалансованим смаком та ароматом із яскраво вираженою хмелевою складовою. І зовсім не відчувається йго неабияка (7,1%) міць. Єдиний мінус - ціна (6-7 грн)
9. (15). "Радлер". Не зовсім пиво. Близбкий родич бірміксів, але не бірмікс (суміш пива з сиропом) а радлер - коктейль із пива і лимонаду. Густина - 6,0%, алкоголю -  2,5%. Дивно, але мены сподобалось. Раныше я скептично ставився до категорії бірміксів, а тут на тобі! Звісно ж це не справжнє пиво, але доволі цікаво. Незвичайною є також місткість пляшки у 0,42 літра.
 

 До того ж Микулинецькі пивовари виготовляють іще кілька сортів пива, які поки що не куштував, а саме : Дністер і Стронг які я не пробував через своє упереджене ставлення до пива в пластикових баклажках. Та і міцні сорти я недолюблюю (хоча за відшуками Стронг, на відміну від йоршів Чернігівського та Славутичського не лише їстівне, а й доволі непогане на смак). 
 Існують іще елітні та страшенно дорогі (близько 20 грн) сорти Новорічне, Вище Проба та, власне, Елітне. Колись назбираю грошей і покуштую, а поки що мене жаба давить.Іще етикетки )
P.S. Усі фотографії етикеток узяті з ресурсу http://piwo-ua.narod.ru

Profile

posterrr: (Default)
posterrr

July 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
161718192021 22
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 02:06 pm
Powered by Dreamwidth Studios